Історичні тенденції формування традицій ресторанної справи в країнах Середземномор’я (на прикладі Туреччини)

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32589/2412-9321.32.2026.363258

Ключові слова:

національна кухня, Середземномор’я, ресторанне господарство, гастрономія, історичні традиції, соціальна культура

Анотація

Метою статті є дослідження історичних тенденцій, періодів, умов та факторів які вплинули і впливають на розвиток ресторанної справи в Середземномор’ї. Методологія дослідження охоплює широкий спектр загальнонаукових та спеціалізованих методів, що ґрунтуються на сучасних
наукових засадах економіки та суміжних дисциплін. У цьому дослідженні були застосовані такі методи: монографічний метод; аналізу і синтезу використовувався для аналізу динаміки та напрямів розвитку гастрономічного туризму в Середземномор’ї, а також для виявлення місцевих
особливостей. Аналіз дозволив розділити явище на окремі складові, а синтез – об’єднати отримані дані для цілісного розуміння. Крім того, було використано метод економічного аналізу – для пошуку напрямів, необхідностей та перспектив розвитку гастрономічного туризму, що дозволило
оцінити економічний вплив гастротуризму, визначити ключові показники та напрями розвитку. Наукова новизна. Унікальність дослідження визначається насамперед самою постановкою та розробкою складної, недостньо вивченої проблематики. Наведено основні історичні тенденції, у
тому числі політичні, економічні і соціальні, що вплинули на самобутність кухні Середземномор’я.
Проведений аналіз наукових джерел по напряму розвитку гастрономічного туризму свідчить, що в публікаціях висвітлені недостатні елементи, що характеризують розвиток гастрономічного туризму, як туристичного брендингу в країнах Середземномор’я в теперішній час. Результати дослідження. Визначено, що середземноморська кухня є однією з найбільш здорових і популярних кухонь світу. Секрет її слави криється в тому, що жителі Середземномор’я відрізняються хорошим здоров’ям і не страждають ожирінням. Результати дослідження відомих європейських інститутів
підтверджують цю теорію. Низький рівень серцево-судинних хвороб у середземноморців – це факт. Цінність кухні в країнах Середземномор’я буде збільшена, якщо дотримуватися такого харчування в цілому, не зводячи її до вживання окремих страв.

Посилання

Вишневська, Г. Г. (2013). Потенціал кулінарних турів у контексті спеціалізованого

туризму. Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури,

, 112–118.

Воляник, Г. М., Колінько, Н. І., & Шутка, С. Є. (2024). Професійна етика та етикет

у готельно-ресторанному бізнесі: навчальний посібник. Львів : СПОЛОМ.

Іщенко, О. М. (2020). Гастика як маркер ідентифікації міжкультурного середовища.

Наукові записки до Міжнародного гуманітарного університету: [збірник], 32, 31–33.

Костиря І. О., & Білецька, О. О. (2021). Гастрономічний туризм як інструмент

культурного брендингу України. Питання культурології, 38, 301–313.

https://doi.org/10.31866/2410-1311.38.2021.247174

Красовський, С. О. ( 2021). Гастрономічний туризм як актуальний тренд сучасної

культури. Питання культурології, 37, 169–180.

Coco, C. 1997. Harem, Sinnbild orientalischer. Stuttgart.

Fragner, B. (1994). From the Caucasus to the Roof of the World: a culinary adventure. In S.

Zubaida and R. Tapper (eds.) Culinary Cultures of the Middle East, (р. 49–62).

Faroqhi, S. (1995). Kultur und Alltag im Osmanischen Reich. München.

Halıcı, N. (1992). Türkische Küche und Esskultur. In P. Rochard (ed.) Abendland begegnet

Morgenland (р. 201–207). Ausstellungskatalog.

Knich, H. (ed.) (1990). Türkisch Kochen. München

Reindl-Kiel, H. (1995). Wesirfinger und Freuenschenkel. Zur Sozialgeschichte der

türkischen Küche. In Archiv für Kulturgeschichte. Köln, 77, 59–84.

Samancı, Ö. (2003). 19. yüzyıl İstanbul Elit mutfağında yeni lezzetler In O. Silier (ed.)

Tadıyla tuzuyla İstanbul. İstanbul, 71–74.

Ursinus, M. (1985). Die Ess- und Trinkgewohnheiten der Osmanen. In Museum für

Kunsthandwerk der Stadt Frankfurt (ed.) Türkische Kunst und Kultur aus osmanischer

Zeit, Bd. 1. Ausstallungskatalog. Recklinghausen, 155–158.

Yerasimos, S. (2002). Sultan Sofraları, 15. ve 16. Yüzyılda Osmanlı Mutfağı. İstanbul

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-05-31

Номер

Розділ

Статті