ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИХ ВІДНОСИН ПІСЛЯ 1991 РОКУ : ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Анотація

Метою статті є комплексний аналіз процесу становлення та розвитку українсько-польськихвідносин після 1991 року, виокремлення їх основних етапів, визначення ключових політичних, економічних, безпекових і гуманітарних чинників, що впливали на динаміку двосторонньої співпраці,
а також окреслення перспектив подальшого розвитку стратегічного партнерства між Україною та Польщею в умовах сучасних регіональних і глобальних викликів. Методологію здійснено на основі комплексного підходу, що поєднує історико-порівняльний, системний та порівняльно-правовий аналіз. Використовувалися методи: Історичний аналіз – для виявлення передумов і етапів становлення українсько-польських відносин. Документальний і нормативно-правовий аналіз – для вивчення договорів, угод та офіційних політичних документів. Порівняльний метод – для оцінки динаміки співпраці у політичній, економічній та гуманітарній сферах. Системний підхід – для комплексного оцінювання взаємозв’язку чинників, що впливають на двосторонні відносини. Методологія ґрунтується на поєднанні якісних і кількісних підходів, що дозволяє комплексно оцінити еволюцію та тенденції українсько-польських відносин після 1991 р. Наукова новизна. Досліджено динаміку українсько-польських відносин у пострадянський період із виділенням ключових етапів та трансформацій. Встановлено закономірності, що впливають на подальшу інтеграцію та співпрацю обох держав. Визначено основні фактори, що формують сучасні тенденції та перспективи їх розвитку. Результати дослідження. Дослідження дозволяє констатувати, що українсько-польські відносини після 1991 року проходили кілька послідовних етапів розвитку: від формування договірно-правової бази та інституціоналізації співпраці до поглиблення стратегічного партнерства в політичній, економічній, безпековій та гуманітарній сферах. Польща виступає ключовим чинником підтримки європейської та євроатлантичної інтеграції України, зокрема через надання військово-політичної та гуманітарної допомоги. Разом із цим, розвиток двосторонніх відносин характеризується низкою структурних
викликів, серед яких – історичні суперечності, економічні протиріччя та вплив внутрішньополітичних процесів обох держав. Динаміка співпраці демонструє стійку тенденцію до поглиблення стратегічного партнерства, що набуває особливої актуальності у контексті сучасних регіональних і глобальних безпекових викликів.