Екологізація туристичної інфраструктури: історія, виклики і можливості для транспорту та готелів

Анотація

Метою статті є визначення викликів і можливостей екологізації туристичної інфраструктури, її транспортної складової та складових індустрії гостинності на різних історичних етапах. Методи та методологія проведення дослідження спираються на використання таких методів наукового пізнання як аналіз і синтез, системний підхід, метод порівняння, аналогії та прогностичний метод. Наукова новизна полягає у розробці цілісного підходу до екологізації туристичної інфраструктури, який поєднує глобальні стандарти сталого розвитку з національними завданнями розвитку туризму в Україні. В тому числі уточнено зміст поняття “екологізація туристичної інфраструктури”, яке розглядається не лише як технічна модернізація транспортних об’єктів і готелів, а як комплексна стратегія управління, що інтегрує екологічні, економічні та соціальні цілі сталого розвитку. Результати дослідження підкреслюють ефективність екологізації всіх складових туристичної інфраструктури, яка призводить до підняття іміджу дестинації та сприяє реалізації принципів сталого розвитку. Проведений аналіз міжнародного досвіду та практик екологізації туристичної інфраструктури засвідчив, що транспортна й готельна сфери виступають ключовими чинниками у формуванні стійкості та конкурентоспроможності туристичних дестинацій. Впровадження “зелених” рішень у транспорті та готельному господарстві дає можливість суттєво знизити антропогенне навантаження на довкілля, водночас підвищуючи економічну ефективність підприємств та привабливість туристичних територій. Результати проведеного дослідження також говорять про те, що адаптація світового досвіду “зелених” технологій та сертифікації може прискорити процес модернізації туристичної інфраструктури України та підвищити її конкурентоспроможність на світовому ринку. Проте це можливо лише за умови комплексної політики держави та активного залучення бізнесу.