Безпека, менеджмент і ресторанна справа у сфері туризму: історія і сучасність

Анотація

Метою статті є системний аналіз сучасних норм і практик забезпечення безпеки у сфері туризму та рекреації в Україні. Підкреслено, що поняття безпеки охоплює всі напрями підприємницької діяльності, зокрема туристичну та рекреаційну галузі. У сучасних глобалізаційних умовах туристична індустрія постає не лише як динамічний сектор світової економіки, а й як важливий  компонент регіональних соціально-економічних систем, у межах яких формуються нові виклики, пов’язані з безпекою туризму. З огляду на зростання загроз безпечній діяльності організацій особливого значення набувають питання оцінювання ризиків і побудови ефективних механізмів управління персоналом у безпековому вимірі. Водночас динамічний розвиток туризму й індустрії гостинності в Україні та світі відбувається на тлі посилення міжнародного тероризму, військових конфліктів і загального ускладнення криміногенної ситуації. Методологія ґрунтується на принципах системності й науковості. Використано такі методи, як метод порівняння, метод аналізу та синтезу інформації, а також метод теоретичного узагальнення. Наукова новизна. У статті уточнено особливості безпеки в ресторанному середовищі, визначено роль персоналу у формуванні системи безпеки, а також досліджено сучасні тенденції забезпечення туристичної безпеки в Україні. Запропоновано розглядати безпеку як результат синергії менеджменту, комунікаційних процесів і психологічної стійкості персоналу. Результати дослідження. Виявлено, що активний розвиток туристичного бізнесу без урахування регіональних соціальноекономічних особливостей може спричинити деструктивні наслідки для місцевої економіки та соціальної сфери. Доведено, що безпека й якість ресторанного обслуговування є ключовими чинниками відновлення туристичної активності, оскільки поєднують складові ресторанної
справи, менеджменту та безпекової культури. Обґрунтовано, що традиційні методи оцінювання ризиків у системі управління персоналом часто ігнорують комунікаційну складову, яка здатна стати джерелом потенційних загроз. Неузгодженість комунікацій, відсутність протоколів передачі
інформації чи низька комунікативна культура можуть зумовлювати витік конфіденційних даних, порушення робочих процесів і зниження лояльності персоналу.