Історичні витоки та глобальні тенденції розвитку екопоселень і їхній прояв в українському контексті

Анотація

Метою статті є розглянути історичні витоки та проаналізувати сучасні глобальні тенденції розвитку екопоселень, виявити їхній прояв в Україні, а також дослідити потенціал цих спільнот у формуванні сталого розвитку сільських територій і поширенні екологічної культури. Методологічною основою дослідження є історико-діалектичний метод, методи аналізу та синтезу, порівняльний метод, а також системний підхід, який забезпечує комплексне розуміння екологічних, соціально-економічних та культурних аспектів екопоселень як цілісних суспільних систем. Наукова новизна полягає у визначенні проявів глобальних тенденцій розвитку екопоселень в Україні та їхнього впливу на сталий розвиток сільських територій. Результати дослідження. Встановлено, що екопоселення як альтернативні підходи до організації життєвого простору почали з’являтися у світі з другої половини ХХ ст. і наразі об’єднані у Глобальну мережу екопоселень. В залежності від способу формування розрізняють традиційні громади, до яких
відносяться існуючі сільські поселення, та цілеспрямовані спільноти, які свідомо об’єднуються на підставі узгодженості цінностей та колективних цілей. Визначено, що ключовими принципами функціонування екопоселень є екологічна свідомість, органічне землеробство, натуральне будівництво, соціальна згуртованість. З’ясовано, що для України феномен екопоселень є відносно новим, водночас філософія їх створення та існування має спільні риси із загальними глобальними проявами. Екопоселення впроваджують інноваційні підходи до просторового планування,
енергозабезпечення та соціальної організації, що зменшує екологічний слід і підвищує життєстійкість громади. Перспективи екопоселень в Україні визначаються їхнім зростаючим значенням у формуванні моделей сталого розвитку та раціонального природокористування. Доведено, що функціонування екопоселень сприяє активізації локальних громад, відродженню сільських територій та формуванню нових соціально-економічних моделей, що відповідають сучасним викликам у сфері екологічної безпеки.