Історичний контекст туристичного краєзнавства: детермінанти та перспективи
DOI:
https://doi.org/10.32589/2412-9321.31.2025.348070Ключові слова:
краєзнавство, освіта, дослідження краю, краєзнавчі експедиції та екскурсіїАнотація
Метою дослідження є аналіз історичного контексту українського туристичного краєзнавства та визначення напрямів і можливостей його реалізації в процесі організації подорожей Україною. Методологія базується на застосуванні загальнонаукових методів дослідження, зокрема компаративного, статистичного аналізу, історико-системного, порівняльно-історичного, синергетичного, культурологічного та аксіологічного підходів й ін. В роботі використані також комплекс спеціальних методів, а саме аналогії, дедукції, індукції, структурно-системномий, порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, міждисциплінарний. Наукова новизна. На основі аналізу наявних джерел і історіографії підкреслено нажзвичайну важливість історичного контексту в сучасному туристичному краєзнавстві України. Підкреслюються шляхи актуалізації історичного контексту туристичного краєзнавства у процесі формування української національної ідентичності. Акцентується увага на виховній і консолідуючій функції історичного контексту туристичного краєзнавства в процесі відродження української нації. Результати дослідження. Підкреслено, що, історичний контекст туристичного краєзнавства як складник національної освіти має великий потенціал і широкі можливості по вихованню молоді України. У своїй
роботі з поліпшення ефективності освіти ми повинні керуватись тим, що молода людина має відбутися не лише як кваліфікований фахівець, здатний працювати в ринковій економіці, а й як особистість, громадянин, патріот української держави. І саме навчальний процес, виховна робота повинні сприяти досягненню поставленого завдання. Тому розглядаючи національну освіту як загальносуспільну і загальнодержавну справу, ми нерозривно пов’язуємо її з краєзнавством. Історичний контекст туристичного краєзнавства є одним з ефективних механізмів формування історичної пам’яті та духовності українського народу.
Посилання
Бондаренко, Н.В. & Косянчук, С.В. (2022). Національно‑ патріотичне виховання уконтексті сучасних викликів: методичні рекомендації [для вчителів,
методистів, авторів програм іпідручників, науковців, викладачів, студентів закладів професійної й вищої освіти, управлінців, політиків]. Київ: Фенікс.
Верменич, Я.В. (2007). Нова локальна історія та історична регіоналістика: експлікація термінів. Регіональна історія України, 1, 13–28.
Зашкільняк, Л. (2009). Історична пам’ять і соціальні функції історії у сучасному світі. Україна – Європа – Світ, 2, 156–159.
Зерній, Ю. (2005). Взаємозв’язок історичної пам’яті та національної ідентичності. Політичний менеджмент, 5, 104–114.
Королько, А. З. (2022). Історико-краєзнавча робота у закладі вищої освіти як складова частина популяризації вивчення історії Прикарпаття. У Історико-краєзнавча діяльність у закладах освіти: проблеми і перспективи (с. 15–21). Збірник тез доповідей учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції. ІваноФранківськ : Симфонія форте.
Лаба, В. (1992). Мiсце краєзнавства в концепцiї нацiональної школи. Основа, 3, 8–12.
Масненко, В. (2002). Історична пам’ять як основа формування національної свідомості. Український історичний журнал, 5, 49–62.
Ситник П. & Дербак А. (2004). Проблеми формування національної самосвідомості в Україні: Монографія. Київ: НІСД.
Тімець, О. (2002). Значення краєзнавства на різних етапах розвитку суспільства. Рідна школа, 8-9, 27–33.
Тронько, П. (2000). Історичне краєзнавство: крок у нове тисячоліття (досвід, проблеми, перспективи). Київ.
Тронько, П.(2002). Історичне краєзнавство – невід’ємна складова суверенної України. Трибуна, 5/6, 20–23.
Тронько, П. (1994). Краєзнавство у відродженні духовності і культури. Київ.
Ajzen, I. (1991). The theory of planned behavior. Organizational Behavior and Human Decision Processes, 50 (2), 179–211.
Doyle, H. & Johanson, K. (2006). Publishing history A guide for historical societies. Federation of Australian Historical Societies.
Gunawan, R, Bandarsyah, D & Fauzi, W I. (2019). Chaos, Moral Decadence, and Betrayal (Satire in „Di Tepi Kali Bekasi‟ Novel By Pramoedya Ananta Toer). Litera, 18 (1),
–91.
Gunawan, R, Bandarsyah, D & Fauzi, W I (2018). The Formation of Student Character through the Novel History of Pramoedya Ananta Toer in History Learning” in
Proceedings of the Annual Civic Education Conference (ACEC 2018), 251, 387–391.
Lewicka, М. (2005). Ways to make people active: The role of place attachment, cultural capital, and neighborhood ties. Journal of Environmental Psychology, 25(4), 381–395.
Pasternak, S. (2009). A New Vision of Local History Narrative : Writing History in Cummington Massachusetts. USA: University of Massachusetts Amherst.
Tambyah, M (2017). Teaching for „historical understanding: What knowledge(s) do teachers need to teach history?” Australian Journal of Teacher Education, 42(5), 35–50. http://dx.doi.org/10.14221/ajte.2017v42n5.3
Taylor, T & Young, C. (2003). Making history: A guide for the teaching and learning of history in Australian schools. Carlton South Vic: Curriculum Corporation.
Walker, A. J. & Ryan, R. (2008). Place attachment and landscape preservation in rural new England: A Maine case study. Landscape and Urban Planning, 86(2), 141–152.
Whittemore, A (2016). Learning from lost landscapes: a role for local history in suburban infill Strategies. Journal of Urban Design, 21(1), 105–123.
