“Подорожі за знаннями” вихідців з України до Західної Європи як засіб засвоєння нових освітніх і культурних практик (XV–XVII ст.)
DOI:
https://doi.org/10.32589/2412-9321.30.2025.331977Ключові слова:
освітня подорож, навчальний процес, загальноєвропейський культурний процес, Річ Посполита, українські гуманісти, середньовічний університет, єзуїтські колегіуми, братські школиАнотація
Метою дослідження є висвітлення феномену освітньої подорожі як складової навчального процесу в історії українських земель доби Відродження. Методологія. У процесі дослідження було обрано шлях домінування принципів і методів пізнання, вибір яких визначався підходами до розкриття теми, поставленими завданнями та специфікою джерел. Було використано принципи історизму та об’єктивності через використання порівняльно-історичного, ретроспективного, історико-хронологічного методів та методу цілісності джерела. В рамках вивчення історії формування українського Ренесансу використані загальнонаукові методи дослідження – такі як індукція та дедукція. Біографічний метод дозволив дослідити головні особливості у взаємодії вітчизняної та європейської культури через призму особистого досвіду видатних представників українського гуманізму. Наукова новизна. Проаналізовано освітню компоненту життя Великого князівства Литовського та Королівства Польського (з 1569 року – Речі Посполитої) до складу яких у зазначений період входили деякі українські землі, висвітлено вплив ордену єзуїтів на формування нової парадигми освіти. Доведено, що хоча територія Речі Посполитої і була частиною загальноєвропейського культурного і освітнього просторів, процес поширення нових освітніх форм тут був дещо повільнішим. Це, у свою чергу, сприяло розвитку “цілеспрямованого” освітнього туризму української молоді. Результати дослідження. В умовах сьогодення, коли академічна мобільність є не просто однією з головних ознак сучасного глобалізованого світу, але і ресурсом розвитку як окремих індивідів, так і великих соціальних груп, досвід минулого не втратив як свого пізнавального, так і практичного значення. Розвиток науки, технологій, освіти в сучасній Україні (як і в будь якій країні, що бажає належати до “цивілізованого світу”) є неможливим без міграційних процесів, кооперативних зв’язків із представниками інших культур. Саме мобільність, як ознака людини, є необхідною умовою успішного “вписування” індивіда у сучасний світ. І в цьому сенсі, дослідження феномену “подорожей за знаннями” може бути важливим для пошуку шляхів ефективної освітньої політики у майбутньому.
Посилання
Astafiev, O. (2013). Stanislav Orikhovskyi yak humanist i reformator. Dyvoslovo, 12, 38–40.
Bovsunivska, N. M. (2023). Osvitni podorozhi yak fenomen rannomodernoi doby (na prykladi istorii navchannia za kordonom nashchadkiv polskykh shliakhetskykh rodiv Pravoberezhnoi Ukrainy v XVI–XVIII st.). Visnyk Zhytomyrskoho derzhavnoho universytetu imeni Ivana Franka. Pedahohichni nauky, 2(113), 6–27.
Bryk, M. (1974). Yurii Nemyrych na tli istorii Ukrainy. Kanadske Tovarystvo Pryiateliv Ukrainy.
Vandyshev, V. M. (2016). Transformatsiia svitohliadu v dobu Vidrodzhennia i Reformatsii (z avtentychnymy tekstamy prats Yuriia Drohobycha v ukrainskomu perekladi): navchalnyi posibnyk. Kondor.
Vyrskyi, D. (2013). Stanislav Orikhovskyi-Roksolan: zhyttia i pamiat. Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy.
Haiduk, V. (2023). Naukovyi naslidok profesora mystetstv ta medytsyny Yuriia Mykhailovycha Drohobycha Rusy – z turbotoiu pro liudskyi rid. Svitohliad, 5(103), 56–59.
Hromnytska, I. (2013). Zmist osvity v Paduanskomu universyteti. Istoriia universytetskoi osvity : vynyknennia, stanovlennia, rozvytok. Studentskyi istoryko-pedahohichnyi almanakh, 2, 136–138.
Isaievych, Ya. (2014). Yurii z Drohobycha. Ukrainske nebo. Studii nad istoriieiu astronomii v Ukraini: zbirnyk naukovykh prats, 490–507.
Kostenko, I. V.(2017). Rol navchalnykh zakladiv Ukrainy u stanovlenni yevropeiskykh standartiv osvity (XVI – XVIII st.). Chasopys Kyivskoho universytetu prava, 1, 30–33
Lytvynov, V. (2018). Pro renesansnyi humanizm v Ukraina (XV‒ XVII st. ) Svitohliad, 6(74), 62–71.
Mykytas, V. (1994). Davnoukrainski studenty i profesory. Kyiv: Abrys.
Myronchuk, N. M. (2013). Orhanizatsiia ta zmist navchannia studentiv u serednovichnykh universytetakh. Istoriia universytetskoi osvity : vynyknennia, stanovlennia, rozvytok. Studentskyi istoryko-pedahohichnyi almanakh, 2, 28–33.
Onopriienko, V. I. & Tkachenko V. V. (2010). Rozvytok nauky v Ukraini u do instytutsiinyi period. Hileia: naukovyi visnyk, 36, 29–52.
Sereda, O. L. (2005). Pedahohichnyi spadok Pavla Rusyna z Krosna v svitli humanistychnykh idei epokhy ukrainskoho Vidrodzhennia. Pedahohichni nauky: zbirnyk naukovykh prats, 40, 244–248.
Tsebrii, I. & Nazarenko, N. (2021). Dukhovne zhyttia krain Zakhidnoi Yevropy v epokhu Serednovichchia ta rannoho Prosvitnytstva: monohrafiia. Starobilsk-Poltava, LNU, vydavnytstvo “Format+”.
Shevchenko, I. (2001). Ukraina mizh Skhodom i Zakhodom. Narysy z istorii kultury do pochatku XVIII stolittia. Lviv: Instytut Istorii Tserkvy Lvivskoi Bohoslovskoi Akademii.
Shchelkunova, O. S. (2019). Yevropeiskyi kontekst ukrainskoi renesansnoi literatury. Literaturoznavchi studii. 56(2), 116–122.
Yurii Nemyrych (2014). Rozdumy pro viinu z moskovytamy. VD “Akademperiodyka”. Uporiad. V. D. Lytvynov.
Kamecka, M. (2012). “Do cudzych krajów”. Edukacyjne podróże szlachty polskiej do Francji w epoce saskiej. Białystok: Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku.
https://repozytorium.uwb.edu.pl/jspui/bitstream/11320/12905/1/M_Kamecka_Do_cudzych_krajow.pdf
Mariani, A. (2017). Inwentarze kolegiów jezuickich jako źródło do badań nad szkolnictwem staropolskim. Społeczne i kulturowe uwarunkowania edukacji Rzeczypospolitej XVI–XVIII wieku. Materiały z badań, część pierwsza, Warszawa , 11–42.
https://pth.net.pl/uploads/IRP_Raport_1.pdf
Sprutta, J. (2010). Edukacja klas niższych w jezuickich kolegiach Rzeczypospolitej od XVI do XVIII wieku. Nauczyciel i Szkoła, 3, 27–46.
