Туризм як фактор зближення між державами Центральної Азії, США, Європейським Союзом та Україною в новітній історії

Анотація

Метою даної статті є аналіз реалізації проєктів співпраці між державами Центральної Азії, Сполученими Штатами Америки, Європейським Союзом та Україною в туристичній сфері в контексті російсько-української війни. Методологічною основою дослідження є принципи об’єктивності, історизму, аксіологічності. У залежності від дослідницьких завдань застосовувалися як універсальні методи наукового пізнання, так і методи, властиві конкретним наукам, зокрема методи аналізу, синтезу, дедуктивний, історико-хронологічний, синхронний, геополітичний, метод цивілізаційного підходу. Наукова новизна. Здійснено аналіз місця туризму як фактора “м’якої сили” у процесі зближення США та Європейського Союзу з державами Центральноазіатського регіону на сучасному етапі у контексті широкомасштабної агресії Російської Федерації проти України. Результати дослідження. Російсько-українська війна, попри географічну віддаленість від досліджуваного регіону, сприяла диверсифікації зовнішньополітичних орієнтирів держав Центральної Азії. Не бажаючи перетворитись на сателітів Китайської Народної Республіки або Російської Федерації, а також з огляду на необхідність подолання наслідків коронавірусної пандемії для національних економік, держави регіону здійснили важливі кроки на шляху зближення з демократичними країнами Заходу. Серед основних напрямів співпраці вагоме місце займає туризм. З метою його розвитку євроатлантичною спільнотою ініційовано низку програм, покликаних сприяти розвитку туристичної сфери центральноазіатських держав. З огляду на зміну пріоритетів держав Центральної Азії для України зміцнення зв’язків у галузі туризму з Казахстаном, Узбекистаном, Туркменістаном, Таджикистаном та Киргизстаном може стати перспективним напрямом для відновлення національної туристичної галузі після закінчення повномасштабної війни.