Топонімія міста Черкаси та його околиць у науковій спадщині українського краєзнавця М. Ф. Пономаренка
DOI:
https://doi.org/10.32589/2412-9321.30.2025.331942Ключові слова:
ойконімія, відантропонімічні топоніми, Черкаський район, гіпотеза, ономастична розвідка, історія, топонімікаАнотація
Мета статті полягає в дослідженні наукового доробку відомого українського краєзнавця Михайла Федоровича Пономаренка з актуальних питань топоніміки м. Черкаси та його околиць. Методологічна основа дослідження. У процесі дослідження застосовано загальнонаукові методи аналізу та синтезу, а також біографічний і хронологічний методи. Наукова новизна. У даній статті вперше охарактеризовано підходи М. Пономаренка до вивчення топонімів як джерела для реконструкції історичних, соціально-економічних, міграційних та етнокультурних процесів. Приділено увагу науковій спадщині дослідника, зокрема його статтям “Про назву міста Черкаси” (1988) та “Черкаси: таємниця топоніма” (1991). У цих працях М. Пономаренко детально дослідив походження топонімів, історичні контексти їх формування та трансформації, а також особливості функціонування географічних назв протягом століть. Результати дослідження. З’ясовано, що М. Пономаренко критично переосмислив усталені гіпотези щодо етимології топонімів, спираючись на історичні документи, археологічні знахідки та лінгвістичний аналіз. Стаття містить основні гіпотези М. Пономаренка щодо походження цих топонімів, їх зв’язку з етнографічними групами, історичними подіями, антропонімами та природними особливостями місцевості. Розглянуто топонімічні дослідження краєзнавця щодо назв населених пунктів та географічних об’єктів Черкащини. Зокрема, автор аналізує його дослідження мікрорайонів Черкас (“Митниця”, “Дахнівка”), сіл (Бузуків, Геронимівка, Хацьки, Худяки, Дубіївка, Кумейки, Леськи, Вергуни, Будище) та природних об’єктів (Ірдинь). Висновки дослідження підтверджують значущість наукового доробку М. Пономаренка для розвитку української топоніміки. Використання його методологічного підходу може сприяти розширенню знань про походження географічних назв та їхню роль у культурно-історичній спадщині України.
Посилання
Borshch, M. (2005). Pershyi dyrektor Zolotoniskoho muzeiu. U The first director of the Zolotonosha Museum. In Nespokii sertsia: zbirnyk statei i materialiv (pp. 30–41).
Holysh, H. (2020). Slovo pro vchytelia vid Boha. U Mykhailo Ponomarenko: z liuboviu do Cherkashchyny: zbirnyk statei ta spohadiv (s. 14–31).
Hrytsenko, A. P., Kurok, O. I. & Chumachenko, O. A. (2023). Lysty O. S. Skliarenka do zolotoniskoho kraieznavtsia M. F. Ponomarenka (1963–1976 rr.). Sumska starovyna, 63, 45–52.
https://doi.org/10.21272/starovyna.2023.63.4
Hrytsenko, A., Prokopchuk, V., & Chumachenko, O. (2023). Lysty ukrainskoho fizyka P. H. Borziaka do zolotoniskoho kraieznavtsia M. F. Ponomarenka. Konsensus, 4, 124–133.
https://doi.org/10.31110/consensus/2023-04/124-133
Dieiev, M. M., & Chantseva, L. (2014). Kraieznavcha ta prosvitnytska diialnist Mykhaila Fedorovycha Ponomarenka. Yunyi kraieznavets Cherkashchyny, 10–11, 100–107.
Istynu vstanovliuie sud istorii: zbirnyk na poshanu F. P. Shevchenka: u 2-kh t. (2004). UNDIASD, Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy im. V. I. Vernadskoho, Instytut arkheolohii, Instytut istorii Ukrainy Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy.
Kushtan, D. (2020). Mykhailo Ponomarenko – doslidnyk arkheolohii Cherkas. U Mykhailo Ponomarenko: z liuboviu do Cherkashchyny (s. 32–40).
Lazurenko, V. M. (2024). Istoriia subotivskoho istorychnoho muzeiu u epistoliarnii spadshchyni vydatnykh kraieznavtsiv Cherkashchyny. Visnyk nauky ta osvity, 2(20), 1568–1585.
Melnychenko, V. M. (2018). Kraieznavstvo Cherkashchyny v biohrafiiakh vidomykh doslidnykiv kraiu. U Personalistychnyi vymir istorii Cherkashchyny (s. 36–38).
Nalyvaiko, S. (2022). Semantychne hnizdo “samets”, “byk” v indoiranskii hidronimii Skhidnoi Yevropy. Ukrainoznavstvo, 1(82), 170–186.
https://doi.org/10.30840/2413-7065.1(82).2022.256275
Osobysti dokumenty M. F. Ponomarenka. (n.d.). DAChO. F.R.-5428. Op. 1. Spr. 54. 32+2 ark.
Petrenko, I. (2024). Deiaki aspekty povsiakdennia kraieznavtsiv Poltavshchyny naprykintsi KhKh st. – na pochatku KhKhI st. (na materialakh epistoliarnoi spadshchyny). Aktualni pytannia u suchasnii nautsi (Seriia “Pedahohika”, “Pravo”, “Ekonomika”, “Derzhavne upravlinnia”, “Tekhnika”, “Istoriia ta arkheolohiia”), 8 (14), 990–1001.
Ponomarenko, M. (1968). Onomastychni vidomosti z “Istorii mist i sil Ukrainskoi RSR”. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 12, 94–101.
Ponomarenko, M. (1971, veresen). Bohuslav chy Buslav. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 9, 94–95.
Ponomarenko, M. (1982, 8 kvitnia). Mytnytsia: (R-n m. Cherkasy. Zvidky tsia nazva?). Serp i Molot.
Ponomarenko, M. (1983, 21 kvitnia). Buzukiv. Serp i Molot.
Ponomarenko, M. (1984, 19 travnia). Khatsky. Serp i Molot.
Ponomarenko, M. (1984, 4 serpnia). Dakhnivka. Serp i Molot.
Ponomarenko, M. (1984, liutyi 25). Heronymivka. Serp i Molot.
Ponomarenko, M. (1985, 19 zhovtnia). Dubiivka. Serp i Molot.
Ponomarenko, M. (1985, serpen 24). Irdyn. Serp i Molot.
Ponomarenko, M. (1985, traven 18). Khudiaky. Serp i Molot.
Ponomarenko, M. (1986, 11 sichnia). Kumeiky. Serp i Molot.
Ponomarenko, M. (1986, 14 chervnia). Verhuny. Serp i Molot.
Ponomarenko, M. (1986, 3 lypnia). Budyshche. Serp i Molot.
Ponomarenko, M. (1986, 31 travnia). Lesky. Serp i Molot.
Ponomarenko, M. (1986, 7 chervnia). Lozivok. Serp i Molot.
Ponomarenko, M. (1988). Pro nazvu mista Cherkasy. Movoznavstvo, 6, 53–57.
Ponomarenko, M. (1991). Cherkasy: taiemnytsia toponima. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 4, 67–76.
Masnenko, V. V. (nauk. red.) (2021). Cherkaskyi natsionalnyi universytet imeni Bohdana Khmelnytskoho: stolitnia istoriia: kolektyvna monohrafiia. Kolektyvna monohrafiia.
Shcherbyna, M. M. (n.d.). Toponimichni lehendy i perekazy Cherkashchyny. Retrieved from
