Становлення та розвиток дипломатичних відносин гетьманату П. Скоропадського з державами Антанти
DOI:
https://doi.org/10.32589/2412-9321.28.2023.280594Ключові слова:
Антанта, гетьмаан, дипломати, переговори, уряд, консул, місія, зовнішня політикаАнотація
Метою дослідження є аналіз впливу масштабної краєзнавчої діяльності видатного українського вченого В.Б.Антоновича,що відбувалася в період культурно-національного відродження, на формування його поглядів щодо державотворчих процесів в Україні. Методологічну основу статті становлять сукупність принципів і методів пізнання, вибір яких визначався міждисциплінарними підходами до розкриття теми, поставленими завданнями та специфікою джерел. Було використано принципи історизму та об’єктивності через використання порівняльно-історичного, аналітико-синтетичного, ретроспективного та історико-хронологічного методів досліджень. Наукова новизна. У статті представлено аналіз науково-організаційної діяльності видатного українського вченого і громадського діяча В. Б. Антоновича в галузі історичного краєзнавства. Висвітлено краєзнавчу діяльність вченого на ниві української науки, і показано, що поєднуючи працю науковця зі збиранням національної старовини, охороною, зберіганням та вивченням пам’яток української культури, В.Антонович пристрасно і послідовно відстоював свої життєві принципи – збирання старовинних предметів збагачує українську науку та історію і безпосередньо впливає на культурно-національне відродження української державності. Результати дослідження. На підставі аналізу джерел і вітчизняної історіографії, доведено, що В. Б. Антонович як збирач і колекціонер українських старожитностей і історичних пам’яток був одним із перших в Україні істориків-краєзнавців, організатором музейної справи, теоретиком-музеєзнавцем, етнографом,
археологом. Праці В.Б.Антоновича можна розглядати як комплексні дослідження краєзнавчого характеру, оскільки у його полі зору були питання історичного й географічного краєзнавства, місцевої генеалогії, сфрагістики, геральдики, охорони пам’яток історії та культури та інші. Коло наукових інтересів вченого у галузі краєзнавства виходило за межі регіональних досліджень, хоча акцент і робився на дослідженні Правобережної України, що остаточно вплинуло на його
державницькі погляди.
Посилання
Вєдєнєєв, Д. В. (2007). Дипломатична служба Української держави 1917–1923 роки. Київ: Національна академія СБУ.
Городня, Н. Д. (1994). Позиція західних держав (США, Англії, Франції) щодо державності України. Питання нової та новітньої історії, 40, 120–130.
Грушевський, М. С. (1996). Ілюстрована історія України. [Репринтне видання]. Київ: Либідь.
Дацків, І. Б. (2009). Дипломатія українських державних утворень у захисті національних інтересів 1917–1923 рр. Монографія. Тернопіль: Астон.
Дацків, І. Б. (2013). Українська дипломатія (1917–1923 рр.) у контексті світової історії. Монографія. Тернопіль: КРОК.
Дорошенко, Д. (1930). Історія України, 1917–1923 рр. Т. 2 : Українська Гетьманська Держава 1918. Року. Ужгород. Накладом О.Цюпки : б. в.
Дорошенко, Д. (1969). Мої спомини про недавнє минуле (1914–1920). Мюнхен.
Лихолат, А. В. (1955). Розгром націоналістичної контрреволюції на Україні 1917–1922. Київ: Держполітвидав, 1955. 622 с.
Мазепа, І. (2003). Україна в огні й бурі революції. Київ: Темпора.
Матяш, І. (2016). Українська консульська служба 1917–1923 рр. як державний інститут: становлення, функціонування, персоналії:[монографія]. Київ : Ін-т історії України НАН України.
Матяш, І. (2019). Іноземні представництва в Україні (1917–1919 рр.): державна місія та повсякденність. Київ : Ін-т історії України НАН України.
Нагаєвський, І. (1993). Історія Української держави двадцятого століття. Київ: Український письменник.
Реєнт, О. (2003). Павло Скоропадський. Київ: Альтернативи.
Смолій В. А. (ред.) (1996). В’ячеслав Липинський: 3 епістолярної спадщини: Листи до Д. Дорошенка, І. Кревецького, Р. Метика, О. Назарука, с. Шелухіна. Упоряд.: Т. Осташко, Ю. Терещенко. Київ: Ін-т історії України НАН України.
Соловйова, В. В. (2006). Дипломатична діяльність українських національних урядів 1917–1921 рр.: Монографія. Відп. ред. О. П. Реєнт. Київ–Донецьк: Ін-т історії України НАН України, 2006. Центральний державний архів вищих органів влади і управління (далі ЦДАВО України). Ф. 3766. Фонд Міністерства закордонних справ Української Держави. Оп. 1. Спр. 142. Арк. 29.
ЦДАВО України. Ф. 3766. Оп. 1. Спр. 121. Арк. 16.
ЦДАВО України. Ф. 3766. Оп. 3. Спр. 2. Арк. 116.
