Музейна спадщина в умовах війни: історія та сучасні українські реалії

Анотація

Метою дослідження є узагальнення надбань українськго і європейського досвіду в напрямі збереження музейної спадщини у контексті становлення культуротворчих і націєзберігаючих пріоритетів розвитку в умовах війни. Методологія грунтується на сукупності принципів і методів пізнання, вибір яких визначався міждисциплінарними підходами до розкриття теми, поставленими завданнями та специфікою джерел. Аналіз теоретичних напрацювань провідних українських та зарубіжних фахівців у галузі культури і музеології дозволив системно дослідити теоретичні засади та розвиток музейництва в зазначений період. Наукова новизна. У статті на підставі методологічного інструментарію представлено аналіз наукової розробки проблеми та репрезентативність джерельної бази; окреслено здобутки і втрати українських музеїв та визначити перспективи удосконалення просвітницької діяльності; визничено позитивний досвід організації культурноосвітньої діяльності зарубіжних музеїв у контексті утвердження націєзберігаючого потенціалу культури. Результати дослідження. Наголошується, що музеї стали у більшості сучасних країн світу найкращою презентацією їхнього культурного, духовного, політичного розвитку. Узагальнення наявних концептуальних засад феномену збереження культурної спадщини дає можливість стверджувати, що культурної спадщини має найвищий потенціал в історичному процесі розвитку людства, а тому зростає необхідність його збереження та ефективного використання як одного з найважливіших ресурсів цивілізаційного розвитку. У нормативно-інституціональному вимірі, коли культурна спадщина постає одним з пріоритетних об’єктів захисту з боку окремих держав і міжнародної спільноти в цілому процес її захисту може бути охарактеризований як цілеспрямована, організаційно визначена, інституціонально структурована і функціонально зумовлена діяльність громадських організацій, держави та міжнародної спільноти щодо збереження, убезпечення та відтворення матеріальних і нематеріальних об’єктів культурної спадщини, а також усталених суспільних відносин, які з цим пов’язані.