Кримська війна (1853–1856) як каталізатор становлення медсестринства
DOI:
https://doi.org/10.32589/2412-9321.29.2024.301790Ключові слова:
Кримська війна, сестри милосердя, допомога пораненим та хворим, благодійність, Флоренс Найтінгейл, Микола Пирогов, товариства Червоного Хреста, медицинаАнотація
Метою дослідження є висвітлення історичних віх та основних напрямків діяльності сестер милосердя у роки Кримської війни (1853–1856 рр.). Методологія. У процесі дослідження було обрано шлях домінування принципів і методів пізнання, вибір яких визначався підходами до розкриття теми, поставленими завданнями та специфікою джерел. Було використано принципи історизму та об’єктивності через використання порівняльно-історичного, ретроспективного,
історико-хронологічного методів та методу цілісності джерела. В рамках вивчення історії формування централізованої системи допомоги пораненим та хворим використані загальнонаукові методи дослідження – такі як індукція та дедукція. Біографічний метод дозволив дослідити головні санітарні проблеми країн-учасниць військових подій 1853-1856 рр. через
призму особистого досвіду головних реформаторів військової медицини в цілому і сестринської справи зокрема. Наукова новизна. Проаналізовано головні напрями роботи сестер милосердя, висвітлено вплив, що справила їх діяльність на реформування як військово-санітарних відомств ворогуючих країн, так і вдосконалення системи охорони здоров’я в цілому. Доведено, що саме недоліки військових відомств країн-учасниць у справі сучасної організації медично-санітарного господарства сприяли активізації громадської ініціативи, результатом якої став факт активної участі жінок у догляді за пораненими та хворими безпосередньо на театрі бойових дій. Результати дослідження. В умовах сьогодення, умовах україно-російської війни, питання організації медичного забезпечення Збройних Сил України постають надзвичайно актуально. В цьому сенсі досвід 170-річної давнини не втратив як свого пізнавального, так і практичного
значення. Дослідження стану підготовки військово-санітарних структур ворогуючих сторін напередодні Кримської війни; причин, що сприяли активній “участі справою” жіночої частини суспільства у допомозі пораненим та хворим; основних напрямків діяльності громадських сил у роки війни є незамінним не тільки при вирішенні суто військових питань, вони важливі для пошуку шляхів ведення ефективної соціальної політики у майбутньому.
Посилання
Волковинський, В .М.(2004). Східна (Кримська) війна 1853-1856 рр. і Україна (до 150-річчя Східної (Кримської) війни). Український історичний журнал, 6, 26–46.
Волковинський, В. М., Реєнт, О. П. (2006). Україна у Кримській війні 1853–1856 pp. (до 150-річчя Східної війни). Київ: Інститут історії України НАН України.
Галапац, Н. (2021). Історія розвитку медсестринства. Медсестра Галичини,1, 2–4.
Денисенко, Г. (2010). Кримська війна в культурній спадщині України: історія та сучасний дискурс. Краєзнавство, 4, 87–100.
Драч, О. (2022). “Працюємо і вдень і вночі”: військово-польова медицина Східної війни за севастопольськими листами М.І. Пирогова (1854–1855). “Z tarczą albo na tarczy”: wojny w historii cyvilizacji światowej. Monografia zbiorowa. Warszawa–Paryż, 145–158.
Смолій, В. (ред). (2015). Історія Криму в запитаннях та відповідях. НАН України. Інститут історії України. Київ: Наукова думка.
Кармалюк, С., Ореховський, В. (2023). Історія Товариства Червоного Хреста України. Книга 1. Діяльність організацій Товариства Червоного Хреста в Україні до 1921 р. Чернівці: Технодрук.
Карчев, Я. Я., Пантелеєв, В. П. (2012). Внесок Флоренс Найтингейл до теорії та практики статистики. Культура народів Причорномор’я, 253, 123–128.
Кузьмінський, П. Й. (2013). Становлення та розвиток медсестринства у світі та в Україні (за матеріалами літературних джерел). Економіка та держава, 4, 135–136.
Ореховський, В. О. (2016). Діяльність сестер милосердя Хрестовоздвиженської общини під час Кримської війни (1853–1856 рр.). Парадигма пізнання: гуманітарні питання, 8, 21–36.
Ореховський, В. О. (2021). Міжнародний рух Червоного Хреста: історичні передумови виникнення. Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія “Історія. Економіка. Філософія”, 26, 35–43.
Пасько, В. (ред). (2005). Організація медичного забезпечення військ: Підруч. для студ. вищ. мед. закл. освіти України III–1V рівнів акредитації. Київ: “МП Леся”.
Пилявець Р. (2015). Севастополь – місто української слави. Про українців у Кримській війні. Світогляд, 2(52), 12–25.
Пікон К. (2017). Становлення сестринської справи й медсестринської освіти в США: історико-порівняльний аналіз. Науковий вісник МНУ імені В. О. Сухомлинського. Педагогічні науки, 2(57), 387–391.
Сауляк, А. (2022). Пирогов: місія лікаря на війні. Травневі студії: історія, міжнародні відносини: Збірка матеріалів IV Міжнародної наукової конференції студентів і молодих вчених “Травневі студії 2022: історія, міжнародні відносини”, присвяченої 85-річчю Донецького національного університету імені Василя Стуса і факультету історії та міжнародних відносин Донецького національного
університету імені Василя Стуса, 7, 151–154.
Cook, E. (1913). The Life of Florence Nightingale (1820-1861). London.
http://www.gutenberg.org/ebooks/40057
McDonald, L. (2010). Florence Nightingale A Hundred Years On: Who She Was and What She Was Not. Women’s History Review. 11, 721–740.
Neuhauser, D. (2003) Florence Nightingale gets no respect: As astatistician that is. Quality and Safety in Health Care, 12(4), 316–317.
Nightingale, F. (1860). Notes on Nursing: What it is, and what it is not. London.
https://openlibrary.org/books/OL24130379M/Notes_on_nursing
Shetty Asha, P. (2016). Florence Nightingale: The queen of nurses. Archives of Medicine and Health Sciences,4,144–148.
https://www.researchgate.net/publication/303747757_Florence_Nightingale_The_queen_of_nurses
