Основні тенденції розвитку туризму в Україні з найдавніших часів до кінця 80-х років ХХ століття
DOI:
https://doi.org/10.32589/2412-9321.28.2023.280600Ключові слова:
турист, історія, культура, динаміка, розвиток, тенденціїАнотація
Метою дослідження є аналіз та систематизація існуючих дослідженнь з історії туризму та сформувати власний погляд на проблематику питання. Це представляє актуальність у зв’язку з розумінням, що розвиток туризму дзеркальним чином відображає історичний та соціально-економічний і культурологічний розвиток суспільства. Методологічну основу статті становлять засади методологічного плюралізму. Використано ряд наукових методів і підходів тією мірою, якою вони адекватні завданням дослідження. Автором використовується система як загально філософських (діалектика, об’єктивність, історизм), загальнонаукових (метод системного аналізу, структурно-функціональний, ретроспективний-порівняльний), так і спеціальних (формальний, порівняльний, статистичний) методів дослідження. Наукова новизна. У
статті обґрунтуванні теоретико-методологічні, методичні підходи та розроблені практичні рекомендацій щодо збалансованого розвитку туристичної галузі України. На основі вивчення тенденцій розвитку туризму запропоновано науковий підхід до розвитку потенціалу туристичної галузі (за результатами когнітивного моделювання), який включає структурні підрозділи спеціалізованого центру управління та підтримки збалансованого розвитку туристичної галузі.
Результати дослідження. Показано, що зародження туризму відбулося ще в далекій античності. Становлення туризму як самостійного організованого виду діяльності припало на 1970-х рр., цей альтернативний вид зайнятості стимулювався з метою припинення масової міграції населення із села в місто. Наголошено на тому, що становлення туризму в різних географічних регіонах має певні особливості, його розвиток може відбуватися за такими основними моделями: англо-американською, азіатською, західноєвропейською, східноєвропейською. Акцентовано увагу на тому, що в багатьох країнах діяльність із надання туристичних послуг стимулюється з боку державних органів і спрямована на підтримку неперспективних районів.
Посилання
Грибанова, С. (2012). Екскурсії як метод підвищення культурно-професійного рівня учительства в Україні на початку ХХ ст. Краєзнавство, 3, 103–106.
Козицький, А. (1997). Краєзнавчо-туристичне товариство «Плай» (1924–1939 рр.). З історії вітчизняного туризму. Збірник наукових статей, 58–64.
Костюкова, О. М. (1997). Створення та розвиток системи туристсько-екскурсійних закладів в Україні в 20-х роках ХХ ст. З історії вітчизняного туризму. Збірник наукових статей, 69–101.
Крачило, М. П, Білецький, Б. Ф. (1997). М. М. Миклухо-Маклай – вітчизняний вчений і мандрівник. З історії вітчизняного туризму. Збірник наукових статей, 71–77.
Луцький Я. В. Туризм для всіх. Івано-Франківськ, 1996.
Питуляк, М. Р. (1999). Природні рекреаційні ресурси Тернопільщини, проблеми їх раціонального використання та охорони (навчальний посібник). Тернопіль.
Піскова, Е. М. (1993). Роль діячів науки у розвитку музейництва в Україні у дорадянський період. Шоста Всеукр. наук. конф. з іст. краєзнавства. Луцьк, 329–330.
Попович, С. І. (1997). Соціально-економічні передумови розвитку туризму в Україні та розширення його інфраструктури в 60-х – першій половині 80-х рр. (на прикладі системи профспілкового туризму). З історії вітчизняного туризму: Зб. наук. статей. Київ: Типографія ФПУ.
Самченко, В. В. (ред.) (1992). Народне господарство України у 1991 році. Статистичний щорічник. Київ : Техніка.
Серкіз, Я. З. (1994). З історії українського мандрівництва. Проблеми розвитку туризму в Україні і завдання відновлення історичної памʼяті народу засобами туризму: тези доповідей та повідомлень. Київ-Косів, 1994, 20–21.
Сокол, Т. Г. (1998). Характеристика структури туристичної галузі СРСР у 70–80-х роках ХХ ст. Туристично-краєзнавчі дослідження, 1(2), 230–250.
Федорченко, В. К., Дьорова, Т. А. (2002). Історія туризму в Україні. Київ: Вища школа.
