Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія Історія, економіка, філософія

Зовнішньополітична та економічна складова литовсько-українських відносин наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття

Я. Я. Візняк — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Метою дослідження є репрезентувати тенденції зовнішньополітичної та торговельно-економічних співпраці Литовської Республіки та України наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття. Ключовим завданням дослідження є аналіз структури та розвитку торговельно-економічних відносин Литви з Україною. Методологія базується на загальнонаукових принципах історизму та об’єктивності, які реалізуються через методи історичного, системно-політичного, порівняльного і геополітичного аналізу, що в свою чергу дає змогу на основі подій та фактів виявити загальні закономірності та особливості формування і розвитку литовсько-українських взаємин в економічній сфері. Для розв’язання поставлених завдань застосовано теж спеціально-наукові методи дослідження: історико-генетичний, історико-типологічний, проблемно-хронологічний, а також методи систематизації, періодизації, аналізу й синтезу. Наукова новизна. висвітлено всебічну картину динаміки литовсько-українських взаємозв’язків у зовнішньополітичній та економічній сферах зазначеного періоду. Продемонстровано їхній розвиток у загальноєвропейському контексті із врахуванням геополітичних пріоритетів Литви та України. Результати дослідження. Зовнішньоторговельна співпраця є однією з основних складових зовнішньоекономічних відносин між обома державами, а саме за умов потужного розвитку процесів глобалізації, що зумовлює актуальність завдань, пов’язаних з пошуком нових джерел зміцнення конкурентоспроможності, а також компаньйонів, у співробітництві з якими можна було б наблизити модернізацію та економічний розвиток. Визначено, що вагому роль у формуванні та координації міждержавних відносин відіграла Міжурядова українсько-литовська комісія з питань торговельно-економічної та науково-технічної співпраці. Підкреслюється, що позитивний приклад співпраці між Україною та Литвою може розглядатися як приклад використання минулого для зміцнення міждержавних відносин у Центрально-Східній Європі.

Філософія архітектурної спадщини Йогана-ґоттфріда Шеделя (1680–1752 рр.)

В. М. Васильчук — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Метою статті є комплексний та поліаспектний аналіз спадщини українського архітектора ХVIII століття з північнонімецьким корінням Йогана-Ґоттфріда Шеделя та його внеску в розвиток української архітектури епохи Просвітництва. Методологія дослідження базується на принципах історизму та об’єктивності, а також системності та комплексності, науковості, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних методів. При проведенні цього дослідження були застосовані загальноісторичні методи історіографічного, порівняльного, термінологічного аналізів. Наукова новизна. Визначається тим, що це одна з перших спроб комплексного аналізу історичної розвідки про видатних німецьких діячів. В досліджені розглянуто особливості оцінки діяльності архітектурної творчості Йогана-Ґоттфріда Шеделя. Зазначено, що просопографічні дослідження допомагають комплексно та з більшою вірогідністю дослідити життя й діяльність цілих німецьких родин із позиції не лише біографічних фактів, а з урахуванням великого комплексу даних, таких, як соціальні зв’язки, уподобання, політичні погляди та ін. Зазначено, що просопографічні методи дослідження допомогли нам створити портрет німецького майстра Й-Ґ.Шеделя. Результати дослідження. Отже, у зв’язку з поступовими інтеграційними процесами в Україні, які спрямовані в систему Європейської співдружності, вивчення історії українських німців, які проживали та проживають на території нашої держави, становить науковий та практичний інтерес. Крім цього, роль особистості в історії залишається актуальним напрямом розвитку історичної науки. Також, сьогодні є ціним історичні розвідки про видатних німецьких діячів, пам’ять про яких слід зберегти для майбутніх поколіннь громадян України. Таким чином, історія кожного народу, який населяє Україну, є невід’ємною частиною нашої загальної державотворчої історії.

Викриття лицемірства слов’янофілів в історіософії Тараса Шевченка

М. С. Гедін — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Метою дослідження є аналіз творчості Тараса Шевченка з погляду критики поетом слов’янофілів і висвітлення публіцистики Великого Кобзаря з питань національної ідентичності українського народу та його права на самобутній розвиток. Методологія грунтується на використанні мікроісторичного підходу. При цьому застосовується комплексний підхід до вивчення матеріалу дослідження з використанням таких методів, як: описовий, біографічний, інтертекстуальний, порівняльно-історичний, порівняльнотипологічний метод. Це дозволило найповніше розкрити коло проблем, пов’язаних із предметом дослідження. Наукова новизна. На основі аналізу творчого доробку Тараса Шевченка було встановлено, що однозначне віднесення поета до українофілів не є виправданим, хоч і слов’янофілом “московського” зразка він не був. Аналізуючи ставлення Кобзаря до російського слов’янофільства враховувалась сукупність параметрів даного феномена, породженого суспільно-політичними реаліями того часу. Натомість викриття лицемірства російських словянофілів у творчості Великого Кобзаря було свідченням того, слов’янська ідея була для нього лише ґрунтом для українського самоусвідомлення. Результати дослідження. Підкреслено, що, світоглядною основою поглядів Тараса Шевченка є ієрархічний підхід до розуміння сутності людини, що надало йому можливість осмислювали процес життєдіяльності української людини в контексті знеособленої та особистісної парадигми буття. В підсумку дослідження констатується, що Тарас Шевченко вказав шляхи будівництва сильної й незалежної української держави. Причини трагедій українського народу Великий Кобзар вбачав у братовбивчих війнах, невмінні пробачати й розкаюватися у власних гріхах, амбітності й схильності до зради, підступності окремих представників українського народу. Тарас Шевченко закликав українців до єдності, що мала перетворити Україну однією з наймогутніших держав у світі, а його творча спадщина відображає національний світогляд українців середини ХІХ століття.

Історичне підґрунтя виникнення кейнсіанства та його вплив на сучасні принципи державного регулювання економіки

Ю. В. Глівінська — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Метою дослідження є визначення історичних передумов появи кейнсіанської економічної теорії, а також визначення її впливу на сучасні концепції державного регулювання економіки, які впроваджуються в сучасному глобалізованому світі. Методологія. У процесі дослідження було поєднано кілька методів аналізу для глибокого розуміння еволюції кейнсіанської економічної теорії та її впливу на сучасну економічну практику, таких як: історичний метод з урахуванням основних етапів її формування та змін, порівняльний, кейс-метод – вивчення конкретних економічних криз, таких як Велика депресія, фінансова криза 2008 року та пандемія COVID-19, для аналізу застосування кейнсіанських принципів в реальних умовах і оцінки їх ефективності в боротьбі з економічними проблемами та метод моделювання для використання економічних моделей для симулювання впливу кейнсіанських заходів на економіку, таких як фіскальні стимули, монетарна політика та інші методи управління економікою. Наукова новизна. Проаналізовано кейнсіанську економічну теорію в історичному та сучасному контекстах, вивчено погляди критиків кейнсіанської теорії, дано оцінку її адаптації до нових економічних умов та до практичного застосування в управлінні економікою в умовах глобалізації та криз. Результати дослідження. Доведено, що в умовах сьогодення, коли існують глобальні економічні кризи, економічна нерівність та військові конфлікти, стає актуальним дослідження кейнсіанських підходів, зокрема фіскальні та монетарні стимули, що стають основою для економічної політики країн з подолання наслідків глобальних криз. Наголошується, що кейнсіанство має серйозні переваги в умовах економічної нестабільності та в ситуаціях, коли ринки не можуть ефективно відновити рівновагу самостійно. Визначено, що положення кейнсіанства щодо активного втручання держави в економіку, використання фіскальної та монетарної політики для стабілізації попиту, боротьби з безробіттям і інфляцією, застосовуються урядами та центральними банками в усьому світі.

Історичні чинники зближення КНДР та росії як передумови участі північнокорейських військових у війні в Україні

Ден Сік Кан — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Метою статті є аналіз історичних чинників політичного та економічного зближення двох диктаторських режимів КНДР та росії, які призвели не лише до ізоляції і санкцій міжнародної спільноти, але і реалізувалися у прямій участі північнокорейських військових на боці росії у війні в Україні. Методологія статті спирається на використання системного методологічного підходу. Також застосовані елементи історичного, порівняльного та юридичного методологічних підходів. Юридичний методологічний підхід застосовано при аналізі законів та нормативно – правової бази з вказаної проблематики. Серед інших наукових методів було застосовано: системний аналіз, синтез, класифікацію та типологізацію, екстраполяцію по відношенню до інституційних форм, метод інформаційного моніторингу, збору статистичного матеріалу з проблематики та ін. Наукова новизна. На основі аналізу доступних джерел, були визначені причини, які призвели до активізації співробітництва режимів КНДР та росії не лише в напрямі обміну досвідом в сфері розвитку військових технологій та науково-технічних розробок, але і стимулювали до прямої участі військових КНДР на боці росії у війні з Україною. Результати дослідження. Визначено, що ключовим історичним чинником політичного та економічного зближення КНДР та росії став провал Ханойського саміту 2019 року, після якого Північна Корея згідно “плану Б” обрала агресивну наступальну стратегію проти Південної Кореї, а також почала реалізовувати стратегію різкого зближення з росією та стратегію зміцнення ракетно-ядерних сил. Підкреслюється, що наслідки такого зближення, а особливо пряма участь північнокорейських військових на боці росії у війні в Україні актуалізують загрозу свободі та демократії з боку диктаторських режимів, загрозу загострення ситуації не лише на Корейському півострові, а й у всьому світі, що є також загрозою виникнення третьої світової війни.

Екологізація та сталий розвиток як один із векторів функціонування туризму та готельного господарства

К. Д. Доділова, В. В. Полуда, В. А. Ткаченко — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Метою статті є дослідження екологічного впливу туризму та готельного господарства на туристичні дестинації, місцеві громади та оточуюче природне середовище. Зменшення негативного впливу від розвитку туристичної сфери та сфери гостинності можливе лише за умов сталого розвитку, який передбачає раціональне використання природних ресурсів, що поєднується з підтримкою соціокультурної автентичності туристичних дестинацій та місцевих спільнот, забезпечуючи сталий розвиток економічних процесів і враховуючи інтереси всіх зацікавлених сторін. Методи та методологія проведення дослідження. Методологія дослідження грунтується на застосуванні методів наукового пізнання таких як аналіз, синтез, системний метод, метод порівняння та аналогії. Наукова новизна. В даній статті розкритті особливості впливу всіх взаємодіючих сторін туристичної сфери та сфери гостинності: туристів, організаторів відпочинку, готелів, персоналу туристичних та готельних підприємств, круїзних компаній тощо на оточуюче середовище, а також проаналізовані підходи щодо мінімізації цих впливів. Результати дослідження. Попри активне впровадження концепції сталого розвитку, її реалізація стикається з низкою значних перешкод. Зокрема, серед основних проблем можна виокремити інерційність мислення, недостатній рівень обізнаності, а також орієнтацію керівництва держав, громадян та бізнесу на короткострокові цілі, що нерідко суперечить задекларованим політичним намірам. У багатьох країнах стратегічні підходи до розвитку недостатньо спрямовані на збереження природного капіталу. Державна політика у сфері сталого розвитку часто характеризується непослідовністю, що значною мірою знижує її ефективність. Крім того, впровадження екологічно чистих технологій потребує значних фінансових ресурсів, оскільки вони залишаються дороговартісними для широкого застосування. Використання екологічних практик та технологій, що досліджені в даній статті може бути підґрунтя для забезпечення сталого розвитку туризму та готельної сфери туристичних дестинацій.

Туристична термінологія у викладанні англійської мови в українських закладах вищої освіти: історія і сучасність

Є. А. Дордука — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Метою дослідження є аналіз ефективності використання туристичної термінології як інструменту вивчення англійської мови, зокрема в контексті навчання студентів різних рівнів в Україні. У статті розглядається значення туристичної лексики для розвитку мовних компетенцій, її роль у мотивації студентів, а також можливості інтеграції цієї тематики в навчальні програми. Методологія дослідження базується на використанні аналізу наукових праць та емпіричних досліджень, а також інтеграції сучасних педагогічних підходів до вивчення іноземних мов українськими студентами. Використовуються методи аналізу, синтезу, порівняння та дослідження реальних прикладів використання туристичної лексики в класі. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона розкриває нові підходи до системного аналізу туристичної термінології як потужний інструмент для розвитку англійської мови, зокрема в аспекті її інтеграції в навчальні програми для студентів різних рівнів. Розглядається вплив використання туристичних тем на розвиток мовних навичок і міжкультурної компетенції студентів. Окрім того, дослідження акцентує увагу на можливості використання туристичної лексики як засобу формування комунікативної компетентності у студентів в умовах автентичного мовного середовища. Результати дослідження підтверджують, що туристична лексика сприяє підвищенню мотивації до вивчення мови, дозволяє студентам практично застосовувати знання в реальних ситуаціях, таких як подорожі або обслуговування туристів. В статті також виствітлено, що туристична термінологія є ефективним засобом для розвитку навичок читання, слухання, говоріння та письма, що забезпечує всебічне засвоєння англійської мови. З’ясовано, що систематичне використання туристичної термінології в навчальному процесі сприяє не лише засвоєнню спеціалізованої лексики, але й розвитку критичного мислення та навичок міжкультурної комунікації.

Туризм як фактор реалізації державної гуманітарної політики в українській історії

В. А. Зінченко — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Метою статті є дослідження туризму крізь призму загальної концепції державної гуманітарної політики. Методологічною базою у даному дослідженні є порівняльний та аналітичний методи, принцип історизму та наукового об’єктивізму. В якості основи для виявлення результатів порівняльного методу дослідження – був використаний аналіз діяльності європейських туристичних організацій. В цілому, в одній статті використані- статистичний, порівняльний, системний прийоми аналізу. Наукова новизна. Визначено роль туризму в системі державної гуманітарної політики. Вперше на науковому рівні проаналізовано роль та значення туризму в пропагандистських та контрпропагандистських цілях авторитарної державної гуманітарної політики. Свідомо залучений матеріал кандидатської дисертації “Молодіжний туризм в Україні у 70-80х роках ХХ століття”, дає підстави зробити висновок, що аналіз пропагандистських та контрпропагандистських методів “супутниківського” туризму є продовженням наукового вивчення заявлених тем в дисертаційному дослідженні. Результати дослідження підкреслюють важливу складову туризму в системі гуманітарної політики країн. Дослідження сприяє всебічному розумінню суті Радянського Союзу та країн імперії. Важливо, що вивчення зазначених питань здійснюється в часовому розрізі, звертає увагу на історико-діалектичну динаміку. Воно розкриває багатогранність туризму, його вплив на процеси розвитку суспільств і народів, носить потенціал порівняльного характеру. В умовах агресивної політики Росії проти України, яка вибрала в своєму розвитку шлях Євроінтеграції та демократії, вивчення зазначеної в статті проблематики має стратегічне значення для практики наукових досліджень гуманітарного політикуму держав, особливо на пострадянському просторі. Отримані результати дослідження дають зрозуміти, як в умовах тоталітарних режимів може використовуватись туризм в політичних цілях, як засіб пропаганди і контрпропаганди.

Стратегічні напрямки розвитку менеджменту туризму в контексті трансформації системи безпеки та страхування

Н. В. Івасишина — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Метою статті є аналіз сучасних тенденцій та напрямів розвитку туристичного менеджменту в умовах конкурентного середовища, а також визначення ефективності стратегій, що можуть допомогти туристичним підприємствам залишатися конкурентноспроможними в нинішніх умовах війни і глобальних потрясінь. Методологія ґрунтується на принципах системності й науковості. Використано такі методи, як метод порівняння, метод аналізу та синтезу інформації, а також метод теоретичного узагальнення. Наукова новизна. В науковому досліджені увага зосереджена на стратегічних напрямках розвитку менеджменту, аналізі факторів впливу та прогнозуванні перспектив його розвитку, досліджені особливості сучасного стану безпеки туризму в Україні. Проаналізовано основні тенденції розвитку страхування туризму у взаємозв’язку із розвитком туризму як галузі. Наведено основні чинники зменшення фінансової ефективності страхових послуг у сфері туризму, пов’язані із комплексним характером страхових послуг, акумуляцією та концентрацією ризиків. Визначено як пріоритетний напрям розвитку страхування зовнішнього туризму. Результати дослідження. Починаючи з 2014 року, туристична сфера України зазнала суттєвих змін під впливом політичної нестабільності, економічної кризи, пандемії COVID-19 та повномасштабного вторгнення. Водночас, поряд із інтенсивним розвитком і територіальною експансією туристичної діяльності, щораз актуальнішими стають проблеми безпеки гостинності в туризмі – соціально-економічні, політико-правові, воєнно-політичні, екологічні, соціокультурні тощо. Але дивлячись зі сторони безпеки, то доволі інтенсивний розвиток туризму і гостинності в нашій країні та в світі в останні роки відбувається на фоні посилених міжнародного тероризму, військових конфліктів та загальне погіршення кримінальної обстановки. Саме це зумовило трансформацію підходів до організації та безпеки дозвілля.

Топонімія міста Черкаси та його околиць у науковій спадщині українського краєзнавця М. Ф. Пономаренка

Б. В. Карабін — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Мета статті полягає в дослідженні наукового доробку відомого українського краєзнавця Михайла Федоровича Пономаренка з актуальних питань топоніміки м. Черкаси та його околиць. Методологічна основа дослідження. У процесі дослідження застосовано загальнонаукові методи аналізу та синтезу, а також біографічний і хронологічний методи. Наукова новизна. У даній статті вперше охарактеризовано підходи М. Пономаренка до вивчення топонімів як джерела для реконструкції історичних, соціально-економічних, міграційних та етнокультурних процесів. Приділено увагу науковій спадщині дослідника, зокрема його статтям “Про назву міста Черкаси” (1988) та “Черкаси: таємниця топоніма” (1991). У цих працях М. Пономаренко детально дослідив походження топонімів, історичні контексти їх формування та трансформації, а також особливості функціонування географічних назв протягом століть. Результати дослідження. З’ясовано, що М. Пономаренко критично переосмислив усталені гіпотези щодо етимології топонімів, спираючись на історичні документи, археологічні знахідки та лінгвістичний аналіз. Стаття містить основні гіпотези М. Пономаренка щодо походження цих топонімів, їх зв’язку з етнографічними групами, історичними подіями, антропонімами та природними особливостями місцевості. Розглянуто топонімічні дослідження краєзнавця щодо назв населених пунктів та географічних об’єктів Черкащини. Зокрема, автор аналізує його дослідження мікрорайонів Черкас (“Митниця”, “Дахнівка”), сіл (Бузуків, Геронимівка, Хацьки, Худяки, Дубіївка, Кумейки, Леськи, Вергуни, Будище) та природних об’єктів (Ірдинь). Висновки дослідження підтверджують значущість наукового доробку М. Пономаренка для розвитку української топоніміки. Використання його методологічного підходу може сприяти розширенню знань про походження географічних назв та їхню роль у культурно-історичній спадщині України.

Креативний туризм: можливості для історико-культурного та економічного розвитку регіонів

Г. О. Кучерява — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Метою статті є аналіз потенціалу креативного туризму в контексті історико-культурного та економічного розвитку регіонів. Методологічну основу дослідження становить система загальнонаукових методів. Концептуальність креативного туризму була досліджена шляхом застосування методу контент-аналізу відкритих джерел інформації. Методи аналізу та синтезу дозволили здійснити порівняння різних підходів до визначення сутності креативного туризму, метод узагальнення дав змогу об’єднати наявні дослідницькі результати та виділити ключові чинники успішності креативних туристичних проєктів. Дослідження також спирається на використання методів порівняння та систематизації. Наукова новизна. У дослідженні визначені основні аспектів впливу креативного туризму на історико-культурний та економічний розвиток регіонів. Результати дослідження. Доведено, що креативні індустрії потребують підтримки та активного залучення до туристичної діяльності. Розвиток креативного сектору забезпечує тісну взаємодію між представниками культури, бізнесу, освіти та місцевими громадами, що є важливим чинником сталого розвитку. Визначено, що креативний туризм характеризується орієнтацією на активну участь туриста в культурному та творчому житті дестинації, активізує соціальну взаємодію, стимулює інновації в туристичних практиках і сприяє формуванню сталих моделей розвитку територій. Креативний потенціал у туризмі може бути ефективно реалізований через використання історичної та культурної спадщини територій. Встановлено, що позитивними практиками є участь туристів у місцевих фестивалях, завдяки чому активізується розвиток суміжних галузей, таких як гастрономія, готельно-ресторанний бізнес, транспорт, виробництво сувенірної продукції тощо. Креативний туризм слід розглядати у якості інструменту економічного розвитку, зокрема сільських регіонів. Набувають популярності індивідуальні креативні маршрути із залученням місцевого населення. Окрему нішу у контексті креативного туризму займають етнотабори та освітні резиденції. Креативний туризм має значний потенціал та створює можливості для економічного розвитку, міжкультурного діалогу та соціальної інтеграції, відтак потребує всебічного дослідження.

Туризм як фактор зближення між державами Центральної Азії, США, Європейським Союзом та Україною в новітній історії

І. М. Лебедєва — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Метою даної статті є аналіз реалізації проєктів співпраці між державами Центральної Азії, Сполученими Штатами Америки, Європейським Союзом та Україною в туристичній сфері в контексті російсько-української війни. Методологічною основою дослідження є принципи об’єктивності, історизму, аксіологічності. У залежності від дослідницьких завдань застосовувалися як універсальні методи наукового пізнання, так і методи, властиві конкретним наукам, зокрема методи аналізу, синтезу, дедуктивний, історико-хронологічний, синхронний, геополітичний, метод цивілізаційного підходу. Наукова новизна. Здійснено аналіз місця туризму як фактора “м’якої сили” у процесі зближення США та Європейського Союзу з державами Центральноазіатського регіону на сучасному етапі у контексті широкомасштабної агресії Російської Федерації проти України. Результати дослідження. Російсько-українська війна, попри географічну віддаленість від досліджуваного регіону, сприяла диверсифікації зовнішньополітичних орієнтирів держав Центральної Азії. Не бажаючи перетворитись на сателітів Китайської Народної Республіки або Російської Федерації, а також з огляду на необхідність подолання наслідків коронавірусної пандемії для національних економік, держави регіону здійснили важливі кроки на шляху зближення з демократичними країнами Заходу. Серед основних напрямів співпраці вагоме місце займає туризм. З метою його розвитку євроатлантичною спільнотою ініційовано низку програм, покликаних сприяти розвитку туристичної сфери центральноазіатських держав. З огляду на зміну пріоритетів держав Центральної Азії для України зміцнення зв’язків у галузі туризму з Казахстаном, Узбекистаном, Туркменістаном, Таджикистаном та Киргизстаном може стати перспективним напрямом для відновлення національної туристичної галузі після закінчення повномасштабної війни.

Цифрові детермінанти розвитку вищої освіти

Н. Л. Новікова — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Метою дослідження є розроблення теоретико-методологічних засад цифровізації системи вищої освіти й обґрунтування практичних рекомендацій щодо її удосконалення в Україні. Методологія. У процесі дослідження було обрано шлях домінування принципів і методів пізнання, вибір яких визначався підходами до розкриття теми, поставленими завданнями та специфікою джерел. Було використано принципи системності, когнітивності, використання методів спостереження, порівняння, аналізу, синтезу, індукції, дедукції, вимірювання та абстрагування. Наукова новизна. Проаналізовано феномен цифровізації вищої освіти в Україні та світі. Досліджено системи управління навчанням (Moodle, Canvas, Google Classroom,) та системи управління навчальним контентом (Zoom, Microsoft Teams, Google Drive, OneDrive, Unicheck, StrikePlagiarism), які становлять технологічний фундамент цифрової освіти у закладах вищої освіти України. Систематизовано трансформаційні процеси, технологічні інновації та їхній вплив на академічне середовище у контексті глобальних тенденцій зростання EdTech ринку. Результати дослідження. Визначено, що період 2020-2024 років заклади вищої освіти України пройшли через фундаментальну цифрову трансформацію, яка змінила підходи до викладання та навчання. Зазначено, що понад 90% закладів вищої освіти успішно впровадили цифрові технології у свої освітні процеси. Цифровізація дозволила подолати географічні бар’єри та створити рівні можливості для молоді з різних куточків країни, що сприяє розвитку людського капіталу всієї України. Ключові напрями цифрової трансформації ЗВО мають включати розвиток цифрової інфраструктури (забезпечення високошвидкісного доступу до інтернету для всіх закладів вищої освіти, модернізація обладнання, створення центрів цифрових компетентностей), удосконалення нормативно-правової бази (регулювання дистанційної та змішаної освіти, цифрова ідентифікація та автентифікація, захист даних та кібербезпека, визнання цифрових кваліфікацій), а також стимулювання інновацій та обміну кращими практиками через грантові програми, конкурси цифрових інновацій, створення національних репозитаріїв відкритих освітніх ресурсів.

“Подорожі за знаннями” вихідців з України до Західної Європи як засіб засвоєння нових освітніх і культурних практик (XV–XVII ст.)

В. О. Ореховський — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Метою дослідження є висвітлення феномену освітньої подорожі як складової навчального процесу в історії українських земель доби Відродження. Методологія. У процесі дослідження було обрано шлях домінування принципів і методів пізнання, вибір яких визначався підходами до розкриття теми, поставленими завданнями та специфікою джерел. Було використано принципи історизму та об’єктивності через використання порівняльно-історичного, ретроспективного, історико-хронологічного методів та методу цілісності джерела. В рамках вивчення історії формування українського Ренесансу використані загальнонаукові методи дослідження – такі як індукція та дедукція. Біографічний метод дозволив дослідити головні особливості у взаємодії вітчизняної та європейської культури через призму особистого досвіду видатних представників українського гуманізму. Наукова новизна. Проаналізовано освітню компоненту життя Великого князівства Литовського та Королівства Польського (з 1569 року – Речі Посполитої) до складу яких у зазначений період входили деякі українські землі, висвітлено вплив ордену єзуїтів на формування нової парадигми освіти. Доведено, що хоча територія Речі Посполитої і була частиною загальноєвропейського культурного і освітнього просторів, процес поширення нових освітніх форм тут був дещо повільнішим. Це, у свою чергу, сприяло розвитку “цілеспрямованого” освітнього туризму української молоді. Результати дослідження. В умовах сьогодення, коли академічна мобільність є не просто однією з головних ознак сучасного глобалізованого світу, але і ресурсом розвитку як окремих індивідів, так і великих соціальних груп, досвід минулого не втратив як свого пізнавального, так і практичного значення. Розвиток науки, технологій, освіти в сучасній Україні (як і в будь якій країні, що бажає належати до “цивілізованого світу”) є неможливим без міграційних процесів, кооперативних зв’язків із представниками інших культур. Саме мобільність, як ознака людини, є необхідною умовою успішного “вписування” індивіда у сучасний світ. І в цьому сенсі, дослідження феномену “подорожей за знаннями” може бути важливим для пошуку шляхів ефективної освітньої політики у майбутньому.

Генезис та еволюційні чинники концепції процесно-орієнтованого управління

М. В. Тарасюк — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Метою дослідження є визначення ключових етапів розвитку концепції процесно-орієнтованого управління, визначення її еволюційних чинників та окреслення подальших перспектив її використання в управлінні підприємствами. Методологія проведеного дослідження грунтується на використанні методів, що забезпечили комплексний підхід до аналізу. Це, зокрема, історико-генетичний метод, що дозволив вивчити основні етапи розвитку концепції процесно-орієнтованого управління; метод аналізу і синтезу були виділені ключові теоретичні концепції та інтегровані в єдину картину розвитку процесного підходу; компаративний аналіз, який допоміг порівняти різні моделі управління в різних історичних періодах; метод кейс-стаді, що дав можливість дослідити реальні практики на підприємствах тощо. Наукова новизна. Полягає в систематизації еволюції концепції BPM, що охоплює основні етапи її розвитку – від автоматизації окремих завдань до динамічного управління та цифрової трансформації. Дослідження виокремлює ключові наукові праці та внески провідних дослідників, що сформували сучасне розуміння BPM, та аналізує вплив сучасних інформаційних технологій на розвиток цієї концепції. У статті також визначено сучасні тенденції, такі як адаптивність, гнучкість, використання процес майнінгу та аналітики даних, що відображають сучасні виклики у сфері управління бізнес-процесами. Крім того, дослідження пропонує перспективні напрямки розвитку BPM, зокрема інтеграцію з новітніми технологіями, такими як штучний інтелект та хмарні обчислення, що відповідає на зростаючу складність бізнес-середовища та необхідність створення клієнтоорієнтованих процесів. Результати дослідження. Систематизовано історичний розвиток BPM, що дозволило виокремити його ключові етапи: автоматизація окремих завдань, реінжиніринг бізнес-процесів, динамічне управління та цифрова трансформація. Цей аналіз продемонстрував, як концепція BPM адаптувалася до змін у бізнес-середовищі та технологічному прогресі. Дослідження також виявило ключові сучасні тенденції в BPM, зокрема зростаючу складність бізнес-середовища та необхідність гнучких і клієнтоорієнтованих процесів, підкреслюючи вплив цифрових технологій, таких як процес майнінг, аналітика даних та хмарні обчислення.

Дослідження природних катаклізмів як перешкоди розвитку туризму : історичний дискурс

В. В. Ципко — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Метою статті є дослідження наслідків впливу природних катаклізмів на туризм для забезпечення сталого розвитку туристичного сектору в умовах природних небезпек в різні історичні періоди. Методи та методологія дослідження. В процесі дослідження було використано сукупність філософських, загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання: діалектичний метод, метод системно-структурного аналізу, формально-юридичний метод, історичний метод, герменевтичний метод, методи аналізу та синтезу. Вказані методи використовувалися у тому числі при формуванні висновків і пропозицій з урахуванням вимог стосовно визначеності, несуперечливості, послідовності й обґрунтованості суджень у межах загально-теоретичних та міжнародно-правових конструкцій з використанням понятійного апарату відповідних галузей науки. Наукова новизна. В науковому досліджені увага зосереджена на тому, що туризм, як сфера господарювання, є особливо вразливою перед природними та техногенними катаклізмами, які з’являються як неочікувані випробування для туристичної індустрії та подорожуючих. Кожна подія створює свої власні виклики для туристичної галузі, включаючи руйнування інфраструктури, загрози для безпеки подорожуючих та великі зміни в туристичному попиті. У дослідженні розкрита взаємодія між природними катаклізмами і туризмом, яка має багатоаспектний характер, підкреслюючи, що вірне керування цими аспектами може допомогти забезпечити стійкий та безпечний розвиток туризму в умовах природних небезпек. Результати дослідження сприятимуть здійсненню передбачень та визначенню дієвих заходів для зменшення економічних, соціальних та екологічних збитків внаслідок природних катастроф. Засвоєння принципів та стратегій відновлення туристичного бізнесу, допоможе впровадити ефективні практики для якнайшвидшого відновлення туристичних регіонів після кризових ситуацій. Розробка та впровадження ефективних стратегій підвищать стійкість туристичного сектору перед природними катастрофами.

Державотворча діяльність Лонгина Цегельського у роки національно-визвольних змагань (1918–1921 рр.)

І. Б. Дацків, М. І. Полич — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Метою статті є вивчення місця і ролі Л. Цегельського в контексті національно-визвольних змагань українців, аналіз основних напрямків його громадсько-політичної діяльності та їх взаємозв'язків, а також формулювання більш широких висновків щодо політичної еліти того часу і шляхів, які вона обирала для реалізації завдань національного руху. Методологічна основа дослідження ґрунтується на використанні різноманітних загальнонаукових і історичних підходів. Основою роботи є принципи об'єктивності й історизму. Біографічний метод, який передбачає дослідження історичних подій через призму життя та діяльності окремих діячів, відіграв важливу роль у дослідженні. Наукова новизна полягає в новому підході до постановки проблеми та її комплексному розкритті, що включає нове осмислення фактів і документів, їх теоретичну інтерпретацію та розробку власної пояснювальної моделі. Новизна результатів дослідження полягає в залученні нових архівних матеріалів, публікацій, документів, пресових джерел, мемуарів і наукової літератури до наукового обігу. Результати дослідження свідчать, що Лонгин Цегельський був в центрі подій, які вплинули на формування української національної ідеї в період визвольної боротьби. Спираючись на серйозні дослідження українських істориків, етнографів та політиків, він обґрунтував унікальність і самостійність української нації, спростувавши твердження російських і польських шовіністів про український народ як неоформлену етнічну групу, частину інших народів. Він значною мірою сприяв розвитку національної свідомості, яка стала вирішальним фактором для самоутвердження нації.

Гуманітарна місія сучасного українського музею : історико-культурний та соціальний аспект

О. С. Комова — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Метою статті є дослідження гуманітарної місії сучасного українського музею в історико-культурному та соціальному аспекті. Методологія базується на використанні загальних і конкретнонаукових методів, зокрема: аналізу і синтезу, модельного, еволюційного, системного, соціокультурного методів, методу моделювання, історико-генетичного, синхронного та діахронного аналізу, культурогенезу та реконструкції культурних полів. Методологічною основою дослідження є культурологічний підхід, що уможливив розгляд середовищного музею як соціокультурного феномену, що здатний зберігати та актуалізувати історико-культурне середовище, яке відтворюється в межах музею. Наукова новизна. В роботі розглядаються проблеми сутності музею як соціокультурного інституту в контексті соціокультурних і глобалізацій них процесів ХХ- початку ХХІ століття. Визначаються соціальні функції музею, розглядаються механізми об’єднання традиційної і інноваційної складових музейної діяльності. Автор аналізує соціальні і культурні умови, які впливають на перетворення музеїв як соціокультурного інституту. Підкреслюється, що історія музеїв безпосередньо в’язана з історією соціально-культурного розвитку і залежить від політичного і соціально-економічного стану суспільства. Результати дослідження. Розкриваються шляхи перетворення музею зі сталого місця збереження артефактів культурної спадщини на відкритий та динамічний громадський простір соціальної взаємодії. Наголожується, що усвідомлення музеями своєї ролі у формуванні суспільної свідомості, трансляції культури, встановленні взаєморозуміння між народами і гуманістичному вихованні людини XXI ст. сприятиме посиленню їх значення як чинника формування сучасної культури. Кроком в цьому напрямі має стати дорожня карта до програми розвитку і збагачення української культури, де важливе місце займає актуалізація національної культурної спадщини. Пам’ятки культури і мистецтва цінуються й зберігаються, як на те заслуговують лише тоді, коли усе суспільство бачить в них цінності, які мають бути збережені для майбутніх поколінь.

Економічні основи туризмознавства

О. В. Кучай — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Метою статті є визначення складу та особливостей економічних засад діяльності в туризмознавстві, виявлення проблем їх забезпечення та реалізації, обґрунтування засобів та інструментів удосконалення з метою підвищення ефективності та конкурентоспроможності туристичної діяльності. Методологічною базою статті є системний підхід з використанням загальнонаукових та спеціальних економічних методів пізнання, наприклад: порівняльний аналіз під час дослідження впливу економіки на туристичну сферу. Крім того, використовувались також такі методи: аналізування, порівняння, систематизації та узагальнення – для уточнення сутності та змісту досліджуваних категорій, зокрема, “економіка туризму”, “економіка туристичного підприємства”; статистичного та порівняльного аналізу, метод узагальнення. Наукова новизна. Прослідковується формування поняття туризму, як виду економічної діяльності в сучасній економічній науці, визначено основні складові поняття “туризм” з економічної, споживчої та соціокультурної точки зору. Викладено теоретичні передумови та обґрунтовано доцільність вирішення проблем розвитку сфери туризму як економічної категорії. Доведено, що оцінка економічного ефекту туристичної діяльності повинна базуватися на визначенні показника, який характеризує результативність господарської діяльності суб’єктів. Результати дослідження. Визначено, що економічна складова в туризмознавстві є дуже важливою, оскільки розвиток туризму дає країні наступні переваги: збільшення грошового потоку, у тому числі приплив іноземної валюти, а отже, і зростання доходів населення; зростання валового національного продукту (ВНП); поповнення бюджетучерез збільшення податкових зборів приймаючого регіону та інших надходжень; створення нових робочих місць, тобто збільшення зайнятості населення; залучення капіталу, в тому числі іноземного; ефект мультиплікатора розвиваючи сферу туризму, країна поступоворозвиває й інші галузі; розвиток інфраструктури; реформування структури відпочинку, яка може бути використана як туристами, так і місцевим населенням; підвищення якості життя місцевих жителів унаслідок демонстраційного ефекту.

Історико-правові чинники формування космічного права

В. К. Марініч, М. І. Миклуш, С. М. Голуб — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Метою цієї статті є визначення передумов і факторів першої половини двадцятого століття в галузі космічного права, які вплинули або могли вплинути на розвиток космічного права. Методологічну основу статті становить сукупність принципів та способів пізнання, вибір яких визначався міждисциплінарними підходами до розкриття теми, поставленими завданнями та специфікою мети. У процесі дослідження були використані історико-правовий, формальний, аналітичний, критичний і порівняльний методи дослідження. Наукова новизна статті полягає в тому, що на відміну від загальних досліджень біографій юристів першої половини двадцятого століття та історії створення окремих правових актів з космічного права і правового аналізу цих актів, дане дослідження є міждисциплінарним (історико-правовим) дослідженням історико-правових аспектів, які стали передумовою процесу правового регулювання космічної діяльності та сформували обсяг певних цілей і завдань, поставлених перед міжнародною спільнотою на початку розвитку космічного права. Результати дослідження історично-правових чинників правового регулювання відносин у космічному просторі дозволили з’ясувати те, що на початку другої половини двадцятого століття перспективи науково-технічного прогресу і результати досліджень провідних юристів світу вже зумовили необхідність створення нової галузі права, а саме – Космічного права, яка не може мати жодних аналогій з повітряним і морським правом. При цьому в цей період вже сформувався перелік основних питань і завдань, які потребували свого вирішення під час розроблення положень Космічного права та які можливо вважати основою для аналізу еволюції цього права.

Темний туризм як один з найпопулярніших напрямів тематичних екскурсій

Н. О. Щербакова — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Тематичні екскурсії відіграють важливу роль у сучасному туризмі, оскільки дозволяють зануритися в певний історичний, культурний чи соціальний контекст. Одним із напрямів, що набуває популярності в останні десятиліття, є темний туризм, який передбачає відвідування місць, пов'язаних з трагічними подіями, катастрофами та історичними трагедіями. Мета статті – дослідити темний туризм як популярний напрямок тематичних екскурсій, визначити його ключові характеристики та проаналізувати вплив на туристів. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному підході, що включає аналіз наукових джерел, соціологічні опитування, спостереження за поведінкою туристів та контент-аналіз туристичних відгуків. Наукова новизна роботи полягає у виявленні специфіки організації та проведення тематичних екскурсій в рамках темного туризму. В ході аналізу сформовано розширену класифікацію цього виду туризму, яка враховує не лише традиційні історичні місця (поля битв, концтабори), а й сучасні локації, пов'язані з екологічними катастрофами або постапокаліптичними зонами. У статті розкриваються соціокультурні та етичні аспекти темного туризму, пов'язані з комерціалізацією місць трагедій, збереженням пам'яті та відповідальним ставленням до таких місць. Дослідження показало, що попит на тематичні екскурсії в рамках темного туризму зростає, що зумовлено сучасними тенденціями в туризмі та бажанням туристів отримати унікальний досвід, пов'язаний з глибокими емоційними переживаннями. Результати дослідження свідчать про значний вплив тематичних екскурсій у сфері темного туризму на культурну свідомість суспільства. З'ясовано, що тематичні екскурсії дозволяють не тільки отримати історичні знання, а й формують емоційний зв'язок між туристами та минулим. Такі подорожі сприяють збереженню історичної пам'яті, оскільки дозволяють туристам на власні очі побачити наслідки трагічних подій та усвідомити їх значення для майбутніх поколінь. Крім того, такі екскурсії можуть слугувати емоційним катарсисом, оскільки багато відвідувачів відзначають, що відвідування місць трагедій провокує глибокі роздуми про цінність життя та моральні аспекти історичних подій.