Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія Історія, економіка, філософія

Мода як туристична атракція в контексті сталого розвитку: історичні тенденції та перспективи для країн (Eng)

О. Борисова, Д. Подпіснов — вт, 30 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено феномен модного туризму як складової креативних індустрій та інструменту сталого розвитку. Метою статті є дослідити роль моди як туристичної атракції у контексті сталого розвитку. Методологічною основою дослідження стали системний та міждисциплінарний підходи, що дали змогу розглядати модний туризм у взаємозв’язку з культурним, креативним, шопінг-туризмом та концепціями сталого розвитку. Наукова новизна. На основі аналізу міжнародних практик виявлено потенціал моди як туристичної атракції, що поєднує економічну вигоду, культурну цінність і збереження локальної ідентичності. Визначено основні загрози для сталого розвитку цього напрямку: культурне привласнення, цифровий розрив, гендерна нерівність, екологічні виклики, нерівний доступ до ринку та нестача політичної підтримки. Запропоновано міжсекторальні рішення на рівні політик, управління, освіти й цифрової трансформації. Особливу увагу приділено циркулярній економіці, захисту інтелектуальної власності та підтримці місцевих ремісників. Результати дослідження свідчать про роль модного туризму як засобу культурного діалогу й соціального розвитку. Визначено, що комплексний підхід – поєднання етичного дизайну, відповідального споживання та культурної чутливості – може перетворити модний
туризм на ефективний інструмент соціального, економічного та культурного зростання. На основі аналізу світової практики можна стверджувати, що потенціал модного туризму як рушія сталого розвитку є значним, але його реалізація можлива лише за умови подолання низки викликів: комерціалізації традицій, цифрової нерівності, екологічного тиску, гендерної дискримінації та відсутності політичної волі. Це вимагає впровадження багаторівневих стратегій – від підтримки місцевих творців і ремісників до розвитку цифрових платформ, законодавчого регулювання захисту інтелектуальної власності та просування циркулярної економіки.

Історія впровадження практик соціального туризму в Європі та Україні

О. Комова — вт, 30 гру 2025 00:00:00 +0200

Метою дослідження є вивчення історичного досвіду впровадження практик соціального туризму, а також їхня актуалізація в сучасних умовах. Методологія базується на використанні комплексу наукових методів: історичний, порівняльний, узагальнення, систематизація психологопедагогічної, науково-методичної, спеціальної літератури; зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему; моделювання; аналіз визначення понять. Використовуються також емпіричні методи та зокрема статистичні методи: метод визначення інтегрального показника,
метод прогнозування точності експертних оцінок, метод оцінювання репрезентативності вибірки, а також методи аналізу емпіричних даних за допомогою інформаційних технологій. Наукова новизна. Здійснено аналіз зарубіжного досвіду соціального туризму, який показує, що необхідною умовою розвитку такого виду туризму є державна підтримка, чітко сформована стратегія та фінансування. Для цього необхідною стає формування цільової підтримки соціального туризму органами державної влади та місцевого самоврядування; правове регулювання відносин у напрямку регулювання відносин учасників соціального туризму; підтримка виробників національного туристичного продукту; створення сприятливих умов для розвитку соціального туризму серед різних категорій та груп населення та їх популяризація; врахування інтересів усіх громадян при розробці та реалізації програм розвитку соціального туризму. Результати дослідження. Розглянуто наукові підходи до розуміння та дослідження соціального туризму й обґрунтовано теоретико-методологічні засади та практичні напрями забезпечення інноваційного розвитку цього виду економічної діяльності. Проаналізовано практичні проблеми організації соціального туризму, зокрема перешкоди, які виникають на шляху інноваційного розвитку цього виду економічної діяльності.

Глобалізація як рушійна сила: імплементація превентивних заходів протидії природним загрозам у туристичній індустрії : історичний контекст (ENG)

В. Ципко — вт, 30 гру 2025 00:00:00 +0200

Мета статті охоплює кілька ключових напрямків: глобалізація як контекст: дослідити, як процеси глобалізації (зокрема, швидкий розвиток туризму, взаємозалежність ринків) впливають на поширення та управління ризиками, пов’язаними з природними загрозами; оцінка впливу проаналізувати наслідки дії природних загроз на розвиток туристичної галузі, що підтверджується підрозділом “результати дії природних загроз для розвитку туризму”; обґрунтування превентивних заходів: виявити та описати існуючі або необхідні заходи для попередження та мінімізації наслідків природних загроз; стійкість та рекомендації: надати практичні рекомендації та стратегії для зменшення ризиків з метою забезпечення стійкості туристичної індустрії перед природними загрозами. Методи та методологія проведення дослідження. Методологічну основу роботи становлять: метод теоретичних досліджень, індукції і дедукції, спостереження, порівняння, аналіз і синтез. Методологія ґрунтується на принципах: системності, науковості, об’єктивності, детермінізму, єдності зовнішніх впливів та внутрішніх умов розвитку. Наукова новизна сконцентрована на переосмисленні стратегій управління природними ризиками в туристичній сфері, переводячи акцент на превентивну стійкість в умовах глобалізації. У дослідженні розкривається механізм, через який глобалізація діє як “рушійна сила”, що не лише посилює масштаби туристичної діяльності, але й ускладнює управління ризиками від природних загроз.Обґрунтовується концептуальна модель стійкості туристичної індустрії, яка ґрунтується на превентивних, а не лише постфактум заходах, інтегрованих у глобальну туристичну політику. Визначаються організаційно-економічні механізми для імплементації запропонованих превентивних заходів на рівні туристичних підприємств, регіональних адміністрацій та міжнародних туристичних організацій.

Результати дослідження сприятимуть формуванню науково-обґрунтованого набору превентивних стратегій, методів та політик, які можуть бути використані зацікавленими сторонами (туристичні компанії, урядові органи, міжнародні організації) для підвищення їхньої готовності та стійкості до природних загроз в умовах глобалізації.

Історія розвитку маньчжурської мови

Гао Янгхе — вт, 30 гру 2025 00:00:00 +0200

Метою статті є аналіз процесу еволюції маньчжурської мови від її походження до
сьогодення, визначення її особливостей та взаємодія з навколишніми мовами та культурами на різних історичних етапах. Методологічною базою запропонованого дослідження виступають
загальнонаукові методи, такі як спостереження, опис, індукція, дедукція, аналіз, синтез, а також
парадигматико-синтагматичний аналіз структури моделей, порівняльний аналіз структурних
моделей для виявлення подібних характеристик або особливостей, перекладацький аналіз
для визначення способів відтворення категорії, а також статистичний метод дослідження.
Наукова новизна. Проаналізовано історичні етапи розвитку манчжурської мови, як рідної мови
маньчжурів. Показано, що манчжурська мова, як рідна мова народу маньчжурів, відображає зміни
в маньчжурській культурі та процес етнічної інтеграції протягом її розвитку. Визначено, що рання маньчжурська мова походила від тунгуської мови і була тісно пов'язана з мовами суйренів, вуцзе та інших етнічних груп. Вона передавалася переважно в усній формі. Результати дослідження.
Визначено, що після приходу маньчжурів до влади, наприкінці XVI століття, Нурхачі наказав створити маньчжурське письмо на основі монгольського алфавіту. Пізніше, завдяки реформі Да Хая, було сформовано маньчжурське письмо з розділовими знаками, що покращило точність фонетичного відтворення. . Однак у середині та наприкінці династії Цін ханізація маньчжурського народу та занепад маньчжурської мовної освіти призвели до погіршення стану маньчжурської мови та значного зменшення кількості її носіїв. Сучасна маньчжурська мова перебуває під загрозою
зникнення. Лише в деяких селах, населених маньчжурами, збереглося обмежене усне передання. Уряд і громадськість активно вживають заходів для збереження мови, таких як проведення
перепису маньчжурів, створення спеціальних фондів та організація культурних заходів. Однак
збереження мови все ще стикається з такими проблемами, як брак ресурсів.

Вільгельм Франц Йозеф Карл фон Габсбурґ- Лотаринзький (Василь Вишиваний) – історичні аспекти відносин України та Австрії

В. Васильчук, Г. Васильчук — вт, 30 гру 2025 00:00:00 +0200

Метою статті є вивчення та осмислення ролі політичного діяча австрійського походження Василя Вишиваного у формуванні української державності, культури та науки, а також його внеску у становлення багатонаціональної спадщини українського народу. Методологія базується на засадах історизму, комплексності та науковості. Застосовано такі методи, як історикогенетичний, аналітично-синтетичний, порівняльного аналізу, ретроспективний, історикотипологічний, метод локальної історії. Це сприяло трактуванню досліджуваних явищ, базуючись на принципах діалектики та логіки пізнання історичного процесу та суспільного розвитку, у динаміці загальносуспільних подій, з огляду на сучасність. Наукова новизна. Отримані результати визначаються насамперед самою постановкою та розробкою складної, маловивченої проблематики. У науковій розвідці увага зосереджена на постатях відомих громадських, військових і політичних діячів Австрії, які стали явищем в історії державотворення України у найбільш переломні періоди, а саме наприкінці ХІХ – у першій половині ХХ ст. Результати дослідження. Сучасне переосмислення минулого нашої держави підвищило інтерес до багатьох постатей української історії. Це спричинило появу значної кількості наукових розробок, головною місією яких було окреслення здобутків окремих історичних діячів у змаганні за українську державність. Формування майбутньої держави неможливе без чіткого розуміння нашого минулого у всіх його виявах та сукупностях. Отже, історія будь-якого етносу, що населяє територію України, є невід’ємною складовою нашої спільної історії. Зокрема, австрійці першої половини ХХ ст. усе частіше розглядаються не лише як учасники національно-визвольних змагань на українських землях, а й як творці європейського інтелектуального простору. Таким чином, вивчаючи біографії видатних представників Австрійської держави, можна прослідкувати адаптаційні механізми, що супроводжували іноземців під час їхнього перебування в Україні.

Історичний контекст туристичного краєзнавства: детермінанти та перспективи

М. Гедін, Г. Кучерява — вт, 30 гру 2025 00:00:00 +0200

Метою дослідження є аналіз історичного контексту українського туристичного краєзнавства та визначення напрямів і можливостей його реалізації в процесі організації подорожей Україною. Методологія базується на застосуванні загальнонаукових методів дослідження, зокрема компаративного, статистичного аналізу, історико-системного, порівняльно-історичного, синергетичного, культурологічного та аксіологічного підходів й ін. В роботі використані також комплекс спеціальних методів, а саме аналогії, дедукції, індукції, структурно-системномий, порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, міждисциплінарний. Наукова новизна. На основі аналізу наявних джерел і історіографії підкреслено нажзвичайну важливість історичного контексту в сучасному туристичному краєзнавстві України. Підкреслюються шляхи актуалізації історичного контексту туристичного краєзнавства у процесі формування української національної ідентичності. Акцентується увага на виховній і консолідуючій функції історичного контексту туристичного краєзнавства в процесі відродження української нації. Результати дослідження. Підкреслено, що, історичний контекст туристичного краєзнавства як складник національної освіти має великий потенціал і широкі можливості по вихованню молоді України. У своїй
роботі з поліпшення ефективності освіти ми повинні керуватись тим, що молода людина має відбутися не лише як кваліфікований фахівець, здатний працювати в ринковій економіці, а й як особистість, громадянин, патріот української держави. І саме навчальний процес, виховна робота повинні сприяти досягненню поставленого завдання. Тому розглядаючи національну освіту як загальносуспільну і загальнодержавну справу, ми нерозривно пов’язуємо її з краєзнавством. Історичний контекст туристичного краєзнавства є одним з ефективних механізмів формування історичної пам’яті та духовності українського народу.

Історичні витоки та глобальні тенденції розвитку екопоселень і їхній прояв в українському контексті

Б. Глива — вт, 30 гру 2025 00:00:00 +0200

Метою статті є розглянути історичні витоки та проаналізувати сучасні глобальні тенденції розвитку екопоселень, виявити їхній прояв в Україні, а також дослідити потенціал цих спільнот у формуванні сталого розвитку сільських територій і поширенні екологічної культури. Методологічною основою дослідження є історико-діалектичний метод, методи аналізу та синтезу, порівняльний метод, а також системний підхід, який забезпечує комплексне розуміння екологічних, соціально-економічних та культурних аспектів екопоселень як цілісних суспільних систем. Наукова новизна полягає у визначенні проявів глобальних тенденцій розвитку екопоселень в Україні та їхнього впливу на сталий розвиток сільських територій. Результати дослідження. Встановлено, що екопоселення як альтернативні підходи до організації життєвого простору почали з’являтися у світі з другої половини ХХ ст. і наразі об’єднані у Глобальну мережу екопоселень. В залежності від способу формування розрізняють традиційні громади, до яких
відносяться існуючі сільські поселення, та цілеспрямовані спільноти, які свідомо об’єднуються на підставі узгодженості цінностей та колективних цілей. Визначено, що ключовими принципами функціонування екопоселень є екологічна свідомість, органічне землеробство, натуральне будівництво, соціальна згуртованість. З’ясовано, що для України феномен екопоселень є відносно новим, водночас філософія їх створення та існування має спільні риси із загальними глобальними проявами. Екопоселення впроваджують інноваційні підходи до просторового планування,
енергозабезпечення та соціальної організації, що зменшує екологічний слід і підвищує життєстійкість громади. Перспективи екопоселень в Україні визначаються їхнім зростаючим значенням у формуванні моделей сталого розвитку та раціонального природокористування. Доведено, що функціонування екопоселень сприяє активізації локальних громад, відродженню сільських територій та формуванню нових соціально-економічних моделей, що відповідають сучасним викликам у сфері екологічної безпеки.

Історичні аспекти розвитку внутрішнього шкільного та молодіжного туризму в Україні (на прикладі діяльності “Cупутника”)

В. Зінченко — вт, 30 гру 2025 00:00:00 +0200

Метою статті є вивчення розвитку історії в Україні внутрішнього шкільного і молодіжного туризму. В якості основи для визначення результатів дослідження були використані матеріали про діяльність Українського республіканського бюро міжнародного молодіжного туризму “Супутник”,
заснованого в 1958 році і яке до початку 90 років ХХ століття було в Україні провідною структурою, яка опікувалася питаннями внутрішнього шкільного і молодіжного туризму. Методологічною основою є статистичний, порівняльний, системний прийоми аналізу, економічне моделювання
за статистичними даними, аналіз та синтез оптимальних теоретичних даних, індукція та дедукція зібраної інформації. Наукова новизна. Визначено роль та значення шкільного і молодіжного туризму в системі виховання нового покоління. Це зроблено на предметному аналізі конкретних прикладів із життєдіяльності однієї із значимих туристичних структур “Супутник”. Саме вона на етапі свого розвитку не стільки виконувала соціальне замовлення держави та рої формації, а постійно привносила нові нестандартні форми роботи, використовуючи, в тому числі, зарубіжний досвід. Вперше, на науковому рівні, проаналізовано вплив форм та методів туризму на формування світогляду молодих людей, в тому числі в контексті історичного розвитку українського суспільства. Результати дослідження засвідчують ефективність туризму в виховних цілях молоді, можливості
через туризм фокусуватися та тих чи інших завданнях державної політки. Інструментарій туризму перевірений часом і сьогодні, в умовах новітнього розвитку України і її євроінтеграції та протидії росії, доцільний для формування впливу на молодь на неідеологічній основі. Вивчені результати
дають можливість використати досвід “Супутника” в питаннях шкільного та молодіжного туризму. Критично осмислити ефективність його форм та методів в радянський період існування України. Виважено віднестись до організації шкільного і молодіжного туризму в сучасних умовах. Ми маємо безцінний досвід, нехтування яким, це новий шлях до помилок і лженаративів туризму. Матеріал статті підсилює віковічний принцип, що без пізнання минулого – ми не варті свого майбутнього.

Безпека, менеджмент і ресторанна справа у сфері туризму: історія і сучасність

Н. Івасишина — вт, 30 гру 2025 00:00:00 +0200

Метою статті є системний аналіз сучасних норм і практик забезпечення безпеки у сфері туризму та рекреації в Україні. Підкреслено, що поняття безпеки охоплює всі напрями підприємницької діяльності, зокрема туристичну та рекреаційну галузі. У сучасних глобалізаційних умовах туристична індустрія постає не лише як динамічний сектор світової економіки, а й як важливий компонент регіональних соціально-економічних систем, у межах яких формуються нові виклики, пов’язані з безпекою туризму. З огляду на зростання загроз безпечній діяльності організацій особливого значення набувають питання оцінювання ризиків і побудови ефективних механізмів управління персоналом у безпековому вимірі. Водночас динамічний розвиток туризму й індустрії гостинності в Україні та світі відбувається на тлі посилення міжнародного тероризму, військових конфліктів і загального ускладнення криміногенної ситуації. Методологія ґрунтується на принципах системності й науковості. Використано такі методи, як метод порівняння, метод аналізу та синтезу інформації, а також метод теоретичного узагальнення. Наукова новизна. У статті уточнено особливості безпеки в ресторанному середовищі, визначено роль персоналу у формуванні системи безпеки, а також досліджено сучасні тенденції забезпечення туристичної безпеки в Україні. Запропоновано розглядати безпеку як результат синергії менеджменту, комунікаційних процесів і психологічної стійкості персоналу. Результати дослідження. Виявлено, що активний розвиток туристичного бізнесу без урахування регіональних соціальноекономічних особливостей може спричинити деструктивні наслідки для місцевої економіки та соціальної сфери. Доведено, що безпека й якість ресторанного обслуговування є ключовими чинниками відновлення туристичної активності, оскільки поєднують складові ресторанної
справи, менеджменту та безпекової культури. Обґрунтовано, що традиційні методи оцінювання ризиків у системі управління персоналом часто ігнорують комунікаційну складову, яка здатна стати джерелом потенційних загроз. Неузгодженість комунікацій, відсутність протоколів передачі
інформації чи низька комунікативна культура можуть зумовлювати витік конфіденційних даних, порушення робочих процесів і зниження лояльності персоналу.

Критична філософія Імануїла Канта та її розвиток в класичній німецькій традиції

О. Коломієць — вт, 30 гру 2025 00:00:00 +0200

Мета статті – здійснити інтегральний аналіз кантівської критичної філософії з акцентом на його етичну складову та використовуючи метаантропологічний підхід Київської світогляднофілософської школи окреслити проблематику нерозкритих питань надмірної суб’єктивності,
абстрактності та догматизму всеохоплюючої системи німецького ідеалізму які призвели до завершення епохи класичного ідеалізму та формування філософії XIX–XX. Методологія дослідження ґрунтується на історико-філософському, герменевтичному та компаративіському методах. Аналізуються тексти Канта та його послідовників, реконструюється логіку їхніх філософських систем, а також виявляється внутрішні суперечності та діалектичний розвиток ідей. Наукова новизна полягає в системному аналізі трансформації кантівських понять (трансцендентального ідеалізму, синтетичних апріорних суджень, “речі в собі”) у філософських системах Фіхте, Шеллінга та Гегеля. Робота акцентується на подоланні дуалізму феномен/ноумен, пропонуючи новий погляд: кантіанський розрив (межі знання) – не бар’єр, а динамічна суперечність, яку наступники розвивають до рівня абсолютного ідеалізму, як основу для сучасної етики, з урахуванням метаантропологічного підходу. Результати дослідження. Критична філософія І. Канта започаткувала новий етап у західній думці встановивши апріорні межі для теоретичного пізнання і універсальну етичну основу для практичної дії. Його Три “Критики” склали систему, де пізнання, мораль і естетичне судження були розділені, але пов’язані трансцендентальним суб’єктом. Наступні представники класичної німецької традиції здійснили спробу подолати встановлені Кантом межі та побудувати абсолютний, моністичний ідеалізм: Кантівський критицизм став необхідною відправною точкою, але лише його діалектичний розвиток у класичній німецькій філософії дозволив проголошеним Кантом ідеям досягти свого піку – створенню всеосяжної системи абсолютного ідеалізму.

Критичне мислення як тренд мережевої культури

Л. Комісар, В. Беля — вт, 30 гру 2025 00:00:00 +0200

Метою розвідки є аналіз поняття “критичне мислення” як вміння об’єктивно і неупереджено сприймати виклики мережевого соціуму на рівні нелінійних моделей цифрової комунікації. Методологія зорієнтована на застосування структурного, семіотичного, логіко-аналітичного, аксіологічного, культурологічного, феноменологічного і компаративного підходів. Наукова новизна. Стаття спирається на трансдисциплінарну модель концепту “критичне мислення”, тож становлення та інтелектуальна градація поняття представлена в горизонті логіки, аналітичної
філософії мови, прикладної етики та аксіології. Дані парадигмальні поєднання дозволяють висвітлити цілісне і об’ємне бачення критичності мислення на онтологічному рівні становлення загальної культури мислення в оптиці медіаграмотності, необхідної в цифровому світі. Результати
дослідження. Стаття демонструє поступ провідних критеріїв критичності мислення та його культури. Основна увага приділена кореляції між критичним мисленням та інтелектуальною доброчесністю, з акцентом на ролі раціональності та об’єктивності, що визначається авторами
як необхідна компонента для формування цифрової медіаграмотності. Дослідження демонструє і застосування інструментарію критичного мислення в навчальному процесі вищої школи, зокрема, на прикладі обраних студентами Київського національного лінгвістичного університету курсів за
вибором, таких як “Актуальна прикладна етика” і “Критичне мислення як сучасний тренд”. Значна увага приділена прикладним засадам критичності мислення, для демонстрації яких застосовуються “уявні експерименти”. У даному аспекті аналізується “Шестигранник капелюхів мислення” та його
роль у формуванні протидії впливу маніпуляціям. Зокрема, пропонуються стратегії викриття “інфобульбашок” і “ехо-камер”, лакмусом яких є “підтверджувальні упередження”, репрезентативність чуттєвого пізнання та створені ними ілюзії-симулякри. Висновується, що практичне формування затребуваних на часі “4-К навичок” не можливе без боротьби зі стереотипністю мислення та впливом недоброчесних ЗМІ як дзеркалами влади медіа в цифровому світі.

Консул Іоганн Фрідріх (Іван Федорович) Геммерле: сторінки біографії за матеріалами німецьких архівів

В. Константінова, І. Лиман — вт, 30 гру 2025 00:00:00 +0200

Метою дослідження є висвітлення біографії консула Пруссії, а згодом – Північнонімецького Союзу і Німецької імперії в Бердянську Іоганна Фрідріха (Івана Федоровича) Геммерле. Методологія базується на загальнонаукових принципах історизму та об’єктивності. Дослідження спирається
передусім на неопубліковані матеріали берлінських архівів: Geheimes Staatsarchiv Preußischer Kulturbesitz (GSPK) та Politisches Archiv des Auswärtigen Amts (PAAA). Наукова новизна полягає у тому, що автори вперше вводять у науковий обіг документи з Geheimes Staatsarchiv Preußischer
Kulturbesitz, до яких не було доступу під час підготовки попередніх праць, що дозволяє детально відтворити сторінки біографії Іоганна Фрідріха Геммерле, який представляв інтереси офіційного Берліна у Бердянську, паралельно з цим будучи міським головою цього портового міста Північного
Приазов’я. Результати дослідження. Висвітлено ключові етапи кар’єри Іоганна Геммерле (1824–1894), який розпочав купецьку діяльність в Одесі, був партнером у компанії “Bonnet & Co”. З’ясовано, що він спершу був прусським консульським представником у Таганрозі (з 1852 р.), а потім, з 1861 р., – консулом Пруссії у Бердянську. Підтверджено його перебування на консульській посаді у Бердянську як представника Північнонімецького Союзу (з 1868 р.) та новоутвореної Німецької імперії (з 1871 р.) до 1878 р. Підкреслюється, що І. Ф. Геммерле був знаковою фігурою в місті, оскільки паралельно був міським головою Бердянська та, зокрема, представляв інтереси Бельгії. Визначено, що він підтримував тісні бізнесові та родинні зв’язки з представниками консульського корпусу Франції, Бельгії, Данії та Аргентини у місті, а також посідав особливе місце не лише в місцевому самоврядуванні Бердянська, але і в іноземному консульському корпусі, представленому в цьому місті, який на піку свого розквіту нараховував представників півтора десятка країн.

Історичні тенденції формування і трансформація сучасного менеджменту під час війни

О. Кучай — вт, 30 гру 2025 00:00:00 +0200

Метою статті є вивчення історичних тенденцій, періодів, умов та факторів становлення і еволюції менеджменту та оцінка їх впливу на сучасні тенденції менеджменту в умовах війни. Методологія базується на засадах історизму та науковості. Основою статті є системний підхід, були застосовані такі методи: логічного аналізу і синтезу, індукції та дедукції, порівняння і систематизації, абстрактно-логічного аналізу і синтезу; економіко-статистичного й порівняльного аналізу; системного аналізу та парних порівнянь; морфологічного аналізу; абстрактно-логічний. Наукова новизна. Унікальність дослідження визначається насамперед самою постановкою та розробкою складної, недостньовивченої проблематики. Наведено основні історичні тенденції, у тому числі політичні, економічні і соціальні, що впливають на діяльність організації, а відповідно і на менеджмент. Наведено історичну періодизацію розвитку менеджменту (давній, індустріальний, період систематизації, інформаційних технологій). Визначено вплив розвитку менеджменту на сучасні тенденції управлінської діяльності. Проаналізовано, під впливом яких зовнішніх умов відбувалися зміни принципів, методів та організаційних форм управлінської діяльності. Результати дослідження. Визначено, що сучасний менеджмент сформувався як під впливом історичних тенденцій та закономірностей розвитку суспільства, економіки та управління, так і під впливом сучасних викликів та можливостей. Основними закономірностями історичного розвитку менеджменту можна назвати технологічний та інформаційний розвиток суспільства, розвиток виробничого процесу, ускладнення процесу поділу праці, формування та розвиток практики та теорії управління, визначення ролі працівника як об’єкта менеджменту. Проаналізовано тенденції розвитку сучасного менеджменту в умовах війни. Наводиться теза, що новою парадигмою управління у поствоєнний період може стати синергетичний підхід до управління, що дозволить підприємствам перейти на якісно новий рівень розвитку менеджменту.

Історія та традиції китайських національних свят як чинники активізації міжнародного туризму

І. Лебедєва — вт, 30 гру 2025 00:00:00 +0200

Метою статті є дослідження історії і традицій китайських національних свят з точки зору визначення їх як чинників активізації міжнародного туризму в країні. Методологічною основою дослідження є принципи наукового об’єктивізму та історизму. В ході дослідження використовувалися передусім універсальні методи наукового пізнання – аналізу, синтезу, індуктивний, дедуктивний, описовий та ін. Серед спеціальних методів наукових досліджень слід згадати історико-хронологічний, який допоміг розглянути процес відновлення туристичної галузі КНР після пандемії у динаміці. Геополітичний метод допоміг при визначенні місця Китаю у сучасному світі. Наукова новизна. Здійснено аналіз використання нематеріальної культурної спадщини Китаю, зокрема календарних свят народу, як важливого інструменту “м’якої сили”, у тому числі з метою розвитку міжнародного туризму. Результати дослідження. Зовнішня політика КНР спрямована на досягнення державою лідерських позицій у світі. При реалізації цієї мети китайське керівництво активно спирається на інструменти “м’якої сили”. Важливе значення у цьому контексті набуває розвиток міжнародного туризму, який крім вирішення економічних завдань, сприяє покращенню міжнародного іміджу держави. З метою швидкого відновлення галузі після пандемії закінчення COVID-19 уряд Китаю здійснив низку заходів. Особливе місце у цій стратегії належить нематеріальній культурній спадщині народу. Китайські календарні свята відрізняються самобутністю й оригінальністю, а тому є важливим туристичним ресурсом держави. Серед них особливе місце посідають Свято весни та Свято човнів-драконів. які визнані ЮНЕСКО за шедеври нематеріальної спадщини людства. Успіху програми відновлення туристичної сфери сприяли також традиції збиратися у ці дні всією родиною, характерні для китайського соціуму. Ці заходи дали можливість КНР досить швидко відновити внутрішній туризм і зробити важливі кроки на шляху відновлення галузі міжнародних подорожей.

Історія розвитку та релігійно-етичне підґрунтя ісламських фінансових інститутів в сучасній світовій системі

Н. Пророченко — вт, 30 гру 2025 00:00:00 +0200

Метою статті є комплексний аналіз історії розвитку ісламських фінансових інститутів у межах світової системи як прикладу успішної адаптації специфічних соціокультурних феноменів до глобальних умов сучасності. Методологія дослідження спирається на системний підхід, що дає можливість об’єднати різноманітні факти і тенденції у комплексну картину еволюції ісламських фінансових інститутів і ввизначити ефективність їхнього функціонування в рамках глобальної економіки. Використовувались інформаційний, цивілізаційний, проблемнохронологічний, структурно-функціональний підходи і метод порівняльного аналізу. Наукова новизна визначається аналізом природи сучасних ісламських фінансових інститутів та процесу їх перетворення на глобальну систему в контексті досвіду міжцивілізаційної взаємодії. Результати дослідження. Доведено, що зі зростанням мусульманського населення в світі зростає попит на ісламські фінансові послуги, які відображають культурні та релігійні переконання віруючих. Визначено, що в основі ісламської фінансової моделі лежать морально-етичні принципи, які обумовлюють виконання ними широкого спектру соціальних функцій, що у поєднанні з продемонстрованою стійкістю до криз дозволило їм перетворитися на глобальну систему, здатну
запропонувати альтернативу традиційним фінансовим моделям. Огляд досліджень ісламських фінансових інституцій показав, що вони перетворилися на повноцінну глобальну систему, здатну запропонувати альтернативу традиційним фінансовим моделям, особливо в контексті етичного інвестування, соціальної справедливості, розподілу ризиків та соціальної відповідальності. Позитивна динаміка розвитку і поширення ісламських фінансових інструментів є прикладом успішної адаптації специфічних традиційних норм ісламської цивілізації до сучасних глобальних
умов. Важливим вважаємо також звортний рух, що спостерігається зараз – прилучення до ісламського економічного продукту носіїв інших цивілізаційних традицій.

Роль доктрини “русского мира” в актуалізації російсько-української війни: сутність явища та історіографія проблеми

Ю. Фігурний, Ю. Лєбєдєва — вт, 30 гру 2025 00:00:00 +0200

Метою дослідження є аналіз деструктивної ролі неоімперської геополітичнаої, геокультурної та великодержавної ідеологічної доктрини “русского мира” в російсько-українській війні, у контексті розуміння його антиукраїнської сутності та історіографічного осмислення цього питання. Методологічну основу дослідження складають засадничі принципи сучасної історичної науки – історизму, системності, об’єктивності, всебічності та цілісності. Наукова новизна дослідження полягає у постановці актуальної теми, яка в умовах російсько-української війни ще не отримала всебічного та об’єктивного висвітлення в національній історіографії, а відтак потребує системного вивчення. У статті представлено перший системний, комплексний та історіографічний аналіз злочинної природи “русского мира”, а також його осмислення в українській гуманітарній науці. Результати дослідження. Показано, що “русский мир” – це путінська геополітична доктрина, спрямована на теоретичне обґрунтування та практичне відновлення “великої історичної Росії” в межах Російської імперії на піку її могутності у 1914 році. Виявлено, що українські дослідники, усвідомлюючи небезпеку “русского мира”, за фінансової та грантової підтримки владних структур Української держави активно, системно й комплексно досліджують злочинну антиукраїнську сутність цієї путінської геополітичної доктрини та актуалізують результати власних наукових пошуків у гуманітарному просторі України, Європи та світу. Обґрунтовано, що українські науковці повинні продовжувати системний аналіз деструктивної ролі “русского мира” в актуалізації російсько-української війни з метою усвідомлення та розкриття його антиукраїнської сутності, а також запропонувати українській владі й громадянському суспільству власні шляхи остаточного усунення всіх російських імперських наративів із гуманітарного простору Української держави.

Екологізація туристичної інфраструктури: історія, виклики і можливості для транспорту та готелів

К. Доділова, В. Ципко, В. Полуда — вт, 30 гру 2025 00:00:00 +0200

Метою статті є визначення викликів і можливостей екологізації туристичної інфраструктури, її транспортної складової та складових індустрії гостинності на різних історичних етапах. Методи та методологія проведення дослідження спираються на використання таких методів наукового пізнання як аналіз і синтез, системний підхід, метод порівняння, аналогії та прогностичний метод. Наукова новизна полягає у розробці цілісного підходу до екологізації туристичної інфраструктури, який поєднує глобальні стандарти сталого розвитку з національними завданнями розвитку туризму в Україні. В тому числі уточнено зміст поняття “екологізація туристичної інфраструктури”, яке розглядається не лише як технічна модернізація транспортних об’єктів і готелів, а як комплексна стратегія управління, що інтегрує екологічні, економічні та соціальні цілі сталого розвитку. Результати дослідження підкреслюють ефективність екологізації всіх складових туристичної інфраструктури, яка призводить до підняття іміджу дестинації та сприяє реалізації принципів сталого розвитку. Проведений аналіз міжнародного досвіду та практик екологізації туристичної інфраструктури засвідчив, що транспортна й готельна сфери виступають ключовими чинниками у формуванні стійкості та конкурентоспроможності туристичних дестинацій. Впровадження “зелених” рішень у транспорті та готельному господарстві дає можливість суттєво знизити антропогенне навантаження на довкілля, водночас підвищуючи економічну ефективність підприємств та привабливість туристичних територій. Результати проведеного дослідження також говорять про те, що адаптація світового досвіду “зелених” технологій та сертифікації може прискорити процес модернізації туристичної інфраструктури України та підвищити її конкурентоспроможність на світовому ринку. Проте це можливо лише за умови комплексної політики держави та активного залучення бізнесу.

Історичні і сучасні світові тенденції розвитку public relations в туристичній індустрії

Н. Щербакова — вт, 30 гру 2025 00:00:00 +0200

Метою статті є комплексне дослідження історичних і сучасних світових тенденцій розвитку Public Relations у туристичній індустрії та визначення особливостей адаптації PR-технологій до потреб туристичного ринку. Методологія дослідження базується на використанні комплексу наукових методів дослідження: аналізу, методів порівняння, узагальнення, графоаналітичної візуалізації. Наукова новизна, полягає у системному та комплексному підході до дослідження Public Relations в туристичній індустрії з урахуванням сучасних світових тенденцій та технологічних трансформацій. Здійснена систематизація основних напрямів розвитку світової PR-індустрії, яка полягає в активному використанні цифрових технологій, вільному доступі соціальних медіа-платформ та незалежних засобів масової інформації. Результати дослідження. В статті визначено сутність PR у сфері туризму, систематизовано її класифікацію за різними ознаками, досліджено методи PR, що використовуються підприємствами для реалізації поставлених цілей, проаналізовано стан і розвиток світового ринку PR-індустрії та за його регіонами (ПівнічноАмериканський, Європейський, Азіатсько-Тихоокеанський Південно-Американський , Близький Схід та Африка), визначено роль PR-агенції на ринку зв’язків із громадськістю, основні труднощі з якими вони стикаються та визначено основні напрямки куди вони направляють інвестиційні вкладення. Також передбачити головні тенденції, що впливають на зв’язки з громадськістю, встановлено надійні медіа джерела в туристичній індустрій яким найбільше довіряє населення та визначено найпоширеніші PR-технології, що використовуються в туризмі. Підкреслюється, що успішне застосування PR у туризмі потребує постійного вдосконалення знань, врахування новітніх тенденцій і розуміння потреб цільової аудиторій. Саме такий підхід дозволяє не просто інформувати, а надихати на подорожі, створюючи довготривалі емоційні зв’язки між людьми і дестинаціями.