Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія Історія, економіка, філософія

Відображення трагедії голодомору 1932–1933 рр. у музичному та образотворчому мистецтві

Т. В. Васильчук — 2024-04-26

Метою даної статті є аналіз концептуальних композицій музичного та образотворчого мистецтва, що створені як під час геноциду українського народу, так і у наступні роки, в яких відображено трагедію Голодомору 1932–1933 рр. Методологія. Авторами застосовано інтердисциплінарну методологію, що дозволило проаналізувати джерельний матеріал комплексно, враховуючи, як історичний, так і культурологічний та мистецтвознавчий контекст. Під час підготовки і написання статті також були використані методи теоретичного аналіз та синтезу, індукції та дедукції, логічний та системно-структурний методи, порівняльно-історичний, історико-генетичний та хронологічний методи дослідження, а також методи систематизації та наукового узагальнення, що дозволило максимально детально розкрити обрану проблематику дослідження, вирішити всі поставлені дослідницькі завдання. Наукова новизна одержаних результатів.
Завдяки результатам даного дослідження можна простежити, який слід залишив Голодомор 1932–1933 рр. у мистецтві, як свідки трагедії зображували його в різних жанрах та як його зображують на сучасному етапі. Результати дослідження. Проаналізувавши відображення теми Голодомору 1932–1933 рр. в музичному та образотворчому мистецтві, можна стверждувати, що розкриття теми Голодомору 1932–1933 рр. мистецькими засобами мають свій результат. Завдяки музичним та художнім творам, їх авторам та митцям, ми можемо поринути у ті страшні події, пізнати масштаби та сутність українського геноциду. Вони надають нам бачення Голодомору 1932–1933 рр. очима помираючих людей. Проблема Голодомору 1932–1933 рр. в мистецтві пропонує художню візію подій. Розповідає про те, що народ, який сам пережив голод не падав духом, а попри все намагався протистояти тодішній владі, складаючи вірші, вигадуюючи різні співанки, які містили сарказм. Ми бачимо, що із плином часу, люди не залишилися осторонь цієї теми, вони досліджують її та намагаються зберегти пам’ять про Голодомор 1932–1933 рр. у сучасному суспільстві, ретранслюючи її різними способами, які покликані донести правду про геноцид всім поколінням всього світу.

Сунніти та шиїти : історичні та культурні відмінності двох течій ісламу

О. Я. Голець — 2024-04-26

Метою статті є визначення історичних та культурних відмінностей двох головних течій ісламу. В дослідженні окреслено історію поділу між мусульманами на сунітів та шиїтів, визначено фундаментальні та непорушні для обох течій принципи ісламу та їхні основні розбіжності. Методологічну основу дослідження становлять такі методи: історичний, що дозволяє стежити за еволюцію історико-культурних відмінностей між вказаними течіями ісламу; логічний, що сприяє встановленню причинно-наслідкових зв’язків у виникненні рухівтечій; структурно-функціональний, що дає змогу розгорнуто показати понятійно-категоріальний апарат, котрим оперують дослідники при вивченні історико-культурних відмінностей; порівняльний, що допомогає з’ясувати чим різняться цінніснаі та геополітичні доктрини сунітів та шиїтів.
Представлене дослідження є міждисциплінарним, ґрунтується на використанні поєднання порівняльно-історичної, феноменологічної та герменевтично-текстологічної методологій. Наукова новизна. Актуальність статті зумовлена гостротою міжконфесійної полеміки, в якій, найчастіше, основна проблематика розбіжностей між сунітами та шиїтами та її сучасний стан розглядаються ідеологізовано, з виразним перекосом обґрунтувань в бік однієї зі сторін, до якої
належать полемізуючи. Автори статті свідомо будуть залучати матеріали дослідження вчених з обох течій, дотримуючись при цьому дослідницької нейтральності. Результати дослідження. В результаті дослідження, можна стверджувати, що історичні корені розбіжностей між сунітами і шиїтами в ісламі знаходять свій початок у періоді після смерті Пророка Мухаммеда в 632 році. Зберігаючи єдність щодо фундаментальних ідей і цінностей ісламу, головні ісламські течії, тим
не менш, розходяться в наступних важливих питаннях: 1) процедура, за якою шиїти та суніти обирають своїх релігійних лідерів. Питання визначення наступника пророка викликало конфлікт, який визначив подальший розвиток ісламської традиції; 2) питання впливу світської влади на формування релігійної ієрархії; 3) ньюанси віри в потойбічне життя; 4) специфіка організації процесу молитов; 5) інтерпретація теми імамів; 6) різниця в поглядах на самобичування; 7) відношення до “тимчасових шлюбів”; 8) полягає в поглядах на дванадцятого імама Махді.

Місцеві громади і туризм в період відновлення після пандемії COVID-19

В. А. Зінченко — 2024-04-26

Метою статті є дослідження впливу місцевих громад на розвиток туризму в Україні в період відновлення після епідемії COVID-19, враховуючи територіальну специфіку та європейський досвід. Методологічною базою у даному досліджені є статистичний, порівняльний, графічний, системний прийоми аналізу, економічне моделювання за статистичними даними останніх років, аналіз та синтез оптимальних теоретичних даних, індукція та дедукція зібраної інформації.
Наукова новизна. Визначено, що всесвітня пандемія коронавірусу COVID-19 суттєво вплинула на переосмислення діяльності органів місцевої влади і зокрема щодо їх впливу на туризм. Знакова особливість дослідження, що в його основі характеризується діяльність Новосанжарської селищної територіальної громади, яка в 2020 році здійснила прийом громадян, прибувших з Китаю, із фактичного епіцентру коронавірусу. Результати дослідження. Підкреслюється, що реформування органів влади місцевих громад, що здійснюється в Україні від моменту її євроінтеграційного шляху, надає можливість розширення їх повноважень, і реалізації в значно ширшому колі питань, в числі яких далеко не останнє місце посідає туризм. Саме він, як унікальний феномен кінця ХХ – початку ХХІ століття, актуалізує потреби суспільства в його морально-етичних запитах, з однієї сторони, а з іншої – надає нові можливості працевлаштування громадян і підняття економічного рівня. Представлено результати визначення оптимальних шляхів взаємодії місцевих громад і функціонування туризму в різноманітних його проявах від краєзнавчих форм до міжнародних бізнесових проектів, направлених на поповнення бюджету і популяризації України в її туристичних можливостях. У роботі розроблено рекомендації по підвищенню ефективності взаємодії місцевих громад і їх туристичної складової, зокрема сформовано авторське бачення вирішення існуючих в цьому процесі проблем та представлені елементи проектування шляхів
вдосконалення партнерства влади і суб’єктів туристичної діяльності.

Загострення кризи на Корейському півострові та можливі шляхи її подолання

Кан Ден Сік — 2024-04-26

Метою статті є дослідження причин і ключових напрямів загострення кризи на Корейському півострові, а також визначення можливих шляхів стабілізації ситуації. Методологія грунтується на використанні наступних методів дослідження: метод порівняльного аналізу, системного методу, що зумовлює розгляд безпекової політики Республіки Корея та КНДР. Застосовується також порівняльний метод, що дозволяє визначити еволюцію поглядів на ракетно-ядерну
проблему Північної Кореї. Також в дослідженні використано метод критичного аналізу наукових та офіційних джерел. Наукова новизна. На основі аналізу наявних джерел і наукових статей здійснено комплексний аналіз ситуації на Корейському півострові у світлі загострення протистоянь США ̶ Китай і агресії росії проти України. Запропоновано змінену стратегію взаємовідносин Республіки Корея та КНДР, як шлях до подолання системної кризи. Результати дослідження.
Проаналізовано ситуацію на Корейському півострові, і визначено, що в найближчому майбутньому ситуація на Корейському півострові стане ще напруженішою, і зміцнюватимуться як союз РФ-Китай-КНДР, так і союз США-Республіка Корея-Японія. Тобто, гонка озброєнь і нова “холодна війна” триватиме досі небувалими масштабами. Визначено, що проблема загострюється тим, що КНДР постійно нарощує та удосконалює ракетно-ядерну зброю. Автор чітко висловлює, що у світлі подій в Україні, мова про повну денуклеаризацію по-американськи – це марне зусилля, тому Республіці Корея та США необхідно змінити стратегію і будувати відносини з КНДР з позиції політичного реалізму для того, щоб уникнути нового конфлікту та забезпечити мир на Корейському півострові. Наголошується, що внаслідок кризи на Корейському півострові рівень напруженості в регіоні зріс до максимального за останні кілька десятиліть. Визначено, що загострення кризи на Корейському півострові підвищило потребу ефективних стабілізуючих дій міжнародної спільноти на Близькому Сході (іранська ядерна програма).

Готельна індустрія України в умовах кризи: виклики, тренди, перспективи

Г. О. Кучерява — 2024-04-26

Метою статті є дослідження особливостей функціонування готельної індустрії України в умовах кризи, виявлення сучасних трендів та перспектив її розвитку. Методологічну основу дослідження становить система загальнонаукових і спеціальних методів. Використаний у роботі метод системного аналізу дозволив забезпечити комплексний розгляд проблем розвитку готельної індустрії України в умовах кризи. Дослідження спирається на використання ряду наукових
методів: теоретичного узагальнення, абстрактно-логічний, метод систематизації, методи аналізу та синтезу. Наукова новизна. У процесі дослідження проаналізовані статистичні показники розвитку готельного господарства в Україні за останні роки. Виявлено, що для країни характерні значні регіональні диспропорції за кількістю готельних підприємств та місць в них, а внаслідок війни відбувся перерозподіл завантаженості готелів між регіонами. Встановлено, що попри війну,
в країні з’являються нові готелі, які зорієнтовані на європейські стандарти сервісу, а особлива увага в них приділяється безпековим умовам проживання туристів. Результати дослідження. Встановлено, що попри виклики сьогодення, українські готелі вдосконалюють стратегії для забезпечення привабливості та стабільності функціонування. Зокрема, актуальними є оптимізація та автоматизація технологічних процесів, персоналізація обслуговування, застосування
спеціальних систем прогнозування, що допомагають оцінити бажання та потреби гостей та вчасно задовольнити їх. У статті описані головні тренди в світовій індустрії гостинності, що впроваджуються в діяльність українських готелів. Зокрема визначено, що трендом останніх років є будівництво великих апарт-готелів з просторими приміщеннями, сучасною інфраструктурою та якісним сервісом. Визначено, що екологізація потреб туристів призвела до появи глемпінгів, які набули популярності як в західних регіонах України, так і біля великих міст. Зроблено висновок, що перспективи готельної індустрії України пов’язані з вдалою адаптацією готелів та інших закладів тимчасового розміщення до сучасних реалій воєнного часу, а подальший розвиток готельного господарства може принести Україні значні фінансові та репутаційні вигоди.

«Πόλις», «civitas» та «res publica»? Проблема інтерпретації природи Античної Римської держави у наукових працях

Р. П. Кучма — 2024-04-26

Метою статті є висвітлення проблеми неоднозначного тлумачення природи Римської держави та доцільності використання термінів у наукових дослідженнях. Методологія дослідження базується на загально- та спеціально-історичних методах дослідження. При вивченні наукової літератури та давніх джерел використовувалися такі методи: історико-порівняльний метод, статистичний метод, аналіз словникових визначень, метод узагальнення та логічного аналізу. Наукова новизна. У дослідженні обґрунтовуються особливості та специфіка використання окремих термінів, таких як: “πόλις”, “civitas” та “res publica” для пояснення особливостей Римської держави. Автор також виділяє рідковживані поняття, які мають на меті уточнити структуру Стародавнього Риму та мають потенціал для їх подальшого використання в наукових працях. Результати дослідження. Бачення римського державного устрою різнилося в історичних творах античних авторів. Вони розглядали державу крізь призму доступної їм термінології, що часто призводило до розбіжностей у поясненнях. З початком римської експансії в Середземномор’ї різним було бачення державного устрою Римської держави в історичних працях античних авторів. Вона зумовлювалася різним етнічним походженням, політичними поглядами та освітою її авторів. Активна участь стародавніх греків у написанні історії Риму породила одну з поширених версій, згідно з якою Рим за своєю структурою був схожий на полісні утворення стародавньої Еллади. Встановлення її першості в цьому регіоні також породило у римських громадян власне бачення устрою своєї держави. Це бачення представлено у значній літературній спадщині політика та оратора Марка Тулія Цицерона. Античні школи прагнули спростити для пояснення окремі терміни античної епохи, що спотворювало їх зміст, що призводило до формування неправильного уявлення про античний світ. Конкретизація термінології в наукових працях дасть змогу більш конкретно розглянути різні періоди історії Римської держави, а також уточнити спрямованість наукового дослідження, вказавши на специфіку умов, у яких досліджувалися. відбувалися процеси.

Актуальність вивчення дисципліни «Історія України» у закладах вищої освіти в умовах сьогодення

І. М. Лебедєва — 2024-04-26

Метою дослідження є обґрунтування необхідності ґрунтовного вивчення дисципліни “Історія України” в українських університетах як запоруки посилення у студентської молоді почуття національної гідності та національної ідентичності українського народу в умовах українсько-російської війни. Методологічною основою дослідження є принцип історизму та наукового об’єктивізму. Під час дослідження застосовувалися універсальні методи наукового пізнання (аналізу, синтезу, індуктивний, дедуктивний), а також спеціальні методи історичних досліджень (ретроспективний, хронологічний, історико-порівняльний). Наукова новизна. Здійснено аналіз політики Міністерства освіти і науки України, спрямованої на впровадження європейських норм і стандартів у вітчизняну освітню сферу. Зазначено, що шлях оптимізації освітніх програм за рахунок скорочення вивчення соціогуманітарних дисциплін не враховує національну специфіку України
і не відповідає сучасному етапу існування української державності. Доводиться, що вивчення національної історії у закладах вищої освіти має здійснюватися на глибокому теоретичному рівні на тлі загальноєвропейського історичного процесу і бути забезпеченим відповідною навчально-методичною літературою. Результати дослідження. Підкреслюється, що в умовах повномасштабної війни, розв’язаної росією проти України, глибоке знання історичного шляху нашого народу, витоків його ідентичності є основою для виховання патріотизму, формування почуття національної гідності. Хронологічний принцип викладання історії, характерний для шкільного курсу, не дає можливості побачити історичний шлях нашого народу у перспективі, на тлі загальноєвропейських процесів, зрозуміти природність і невідворотність європейського вибору України. На сучасному етапі існування нашої держави повернення дисципліни “Історія України”
до системи вищої освіти в якості обов’язкової компоненти освітніх програм усіх спеціальностей є важливим завданням. Викладання вітчизняної історії у закладах вищої освіти має здійснюватись у контексті загальноєвропейського історичного процесу, що потребує забезпечення оновленого курсу відповідною навчально-методичною літературою.

Кримська війна (1853–1856) як каталізатор становлення медсестринства

В. О. Ореховський — 2024-04-26

Метою дослідження є висвітлення історичних віх та основних напрямків діяльності сестер милосердя у роки Кримської війни (1853–1856 рр.). Методологія. У процесі дослідження було обрано шлях домінування принципів і методів пізнання, вибір яких визначався підходами до розкриття теми, поставленими завданнями та специфікою джерел. Було використано принципи історизму та об’єктивності через використання порівняльно-історичного, ретроспективного,
історико-хронологічного методів та методу цілісності джерела. В рамках вивчення історії формування централізованої системи допомоги пораненим та хворим використані загальнонаукові методи дослідження – такі як індукція та дедукція. Біографічний метод дозволив дослідити головні санітарні проблеми країн-учасниць військових подій 1853-1856 рр. через
призму особистого досвіду головних реформаторів військової медицини в цілому і сестринської справи зокрема. Наукова новизна. Проаналізовано головні напрями роботи сестер милосердя, висвітлено вплив, що справила їх діяльність на реформування як військово-санітарних відомств ворогуючих країн, так і вдосконалення системи охорони здоров’я в цілому. Доведено, що саме недоліки військових відомств країн-учасниць у справі сучасної організації медично-санітарного господарства сприяли активізації громадської ініціативи, результатом якої став факт активної участі жінок у догляді за пораненими та хворими безпосередньо на театрі бойових дій. Результати дослідження. В умовах сьогодення, умовах україно-російської війни, питання організації медичного забезпечення Збройних Сил України постають надзвичайно актуально. В цьому сенсі досвід 170-річної давнини не втратив як свого пізнавального, так і практичного
значення. Дослідження стану підготовки військово-санітарних структур ворогуючих сторін напередодні Кримської війни; причин, що сприяли активній “участі справою” жіночої частини суспільства у допомозі пораненим та хворим; основних напрямків діяльності громадських сил у роки війни є незамінним не тільки при вирішенні суто військових питань, вони важливі для пошуку шляхів ведення ефективної соціальної політики у майбутньому.

Ідеологія рашизму та шляхи протидії їй через формування патріотичної інформаційної політики

Л. В. Чупрій — 2024-04-26

Метою дослідження є здійснити аналіз ключових засад “ідеології рашизму” та намітити шляхи протидії їй зокрема через формування потужної вітчизняної інформаційної політики. Методологія грунтується на використанні таких методів дослідження: історичний аналіз документів та подій, пов’язаних з походженням та поширенням рашизму; соціологічні дослідження, аналіз літератури та інших джерел, що дозволяють проаналізувати концепції та ідеологію рашизму, порівняльний метод дослідження, статистичний аналіз даних, математичне моделювання та інші. Комбінація різних методів дослідження забезпечила можливість досягти поставленої мети і завдань. Наукова новизна. Визначено основні ознаки “путінізму” у політичному, ідеологічному, соціально-економічному і зовнішньополітичному аспектах. Визначено, що фінансово-ресурсну базу росії становить експорт сировини, нафти, природного газу, вугілля, лісу, а не розвиток новітніх технологій. Розкрито модель управління, яка сформована таким чином, що президент відповідає за реалізацію стратегічного завдання відновлення імперської величі та забезпечення національних інтересів на міжнародній арені, а підпорядкований йому бюрократичний апарат центральної влади включає дві складові – силові та адміністративно-господарські структури, які повинні забезпечувати добробут російського народу і його безпеку. Результати дослідження. Доведено, що рашизм широко використовується для характеристики політичної ідеології та соціальної практики злочинного режиму Росії в кінці ХХ – на початку ХХI століття. Підкреслюється, що путінський режим використовує ідеї “особливої цивілізаційної місії” росіян, “старшості братнього народу” та нетерпимості до культурних елементів інших націй у повсякденних справах. Зазначається, що ключовими атрибути “рашизму” є: культ лідера і культ мертвих, корпоративна держава (держава, де економічні питання держави вирішують великі корпорації, підконтрольні
владі), міфічне минуле, цензура, теорії змови, централізована пропаганда, а також війна та руйнування. Акцентується увага на тому, що рашизм стає загрозливим не лише для України, а й для Європи та світу в цілому, оскільки він пробує втілити оновлені форми фашизму та сталінізму, своєрідний їх симбіоз. Як людиноненависницька ідеологія, рашизм пропагує будь-які методи, включаючи військові, для знищення всіх, хто не підтримує цю ідеологію.

Розвиток туристично-рекреаційного потенціалу України в умовах війни

Н. О. Щербакова — 2024-04-26

Метою статті є аналіз стану розвитку туристично-рекреаційного потенціалу України за роки війни та пошук шляхів його відновлення у післявоєнний період. Методологія дослідження ґрунтується на використані таких методів: структурно-логічний аналіз та узагальнення; узагальнення та систематизації; аналізу та синтезу; схематичного та графічного зображення. Також використані раціоналістичні моделі методи геопросторового аналізу – районування, аналізу
територіальної диференціації, картографічний. Наукова новизна. На основі аналізу статистичних даних досліджено стан сфери туризму та рекреації України в умовах повномасштабної російсько-української війни. Крім того, вперше було проаналізовано динаміку податкових надходжень від туристичної галузі за 2021- 2023 рр. за областями України, а також визначено, що стратегія загального просторового розвитку України має передбачати реорганізацію економічного простору задля створення та розвитку перспективних центрів економічного розвитку та зростання, демонстрації економічного потенціалу територій, розвитку людського капіталу. Результати дослідження. В процесі проведеного дослідження визначено як повномасштабна війна вплинула на розвиток внутрішнього та в‘їзного туризму України; проведено проміжну оцінку пошкоджених та зруйнованих об’єктів історико-культурної спадщини країни, розбомблених, спалених та забруднених заповідних територій та природних ресурсів України; визначено основні виклики у туристичній галузі України, що виникають в наслідок війни, досліджено зміну пріоритетів туристів по вибору регіонів для відпочинку та подорожування Україною; розглянуто проєкт плану відновлення України; визначено основні завдання відновлення туристичної інфраструктури України у післявоєнний період, до яких відноситься: відбудова туристичної інфраструктури, розвиток внутрішнього та в’їзного туризму в Україні, інституційна підтримка суб’єктів туристичної діяльності і розвиток бізнесу; розглянуто тенденції туристичної галузі України на даному етапі розвитку, з урахуванням соціально-економічної та політичної ситуації в країні.

Opposing of the ideas of slavofilism in the historical and socio-political vievs of V.B.Antonovych

М. С. Гедін — 2024-04-26

Метою дослідження є представлення змісту та ідейних основ науково-публіцистичної боротьби одного з найвідоміших істориків та громадського діяча ХІХ століття В.Б.Антоновича із прихильниками слов’янофільства за право вільного розвитку української державності, мови та літератури в Росії в другій половині ХІХ століття. Методологія грунтується на використанні мікроісторичного підходу. При цьому застосовуються принципи об’єктивності, систематизації та науковості. Використано хронологічний метод, метод аналізу та синтезу, а також порівняльний та ретроспективний методи. Наукова новизна. На основі аналізу наукової спадщини В.Б.Антоновича було встановлено, що вчений намагався активно протистояти поглядам слов’янофілів і сприймав українську самобутність, як таку, що має історико-духовні та культурні витоки з часів раннього середньовіччя. Таким чином у В.Б.Антоновича формувалися переконання щодо необхідності збереження українських національних традицій, утвердження національної свідомості, поповнення духовного арсеналу української нації культурними здобутками світової цивілізації. Результати дослідження. Розкрито
сутнісні риси та соціокультурні чинники формування українськості В.Б.Антоновича в складних умовах відродження української нації в другій половині ХІХ століття. Крізь призму науково-публіцистичного протистояння з прихильниками слов’янофільства, проаналізовано етнополітичні погляди вченого на сутнісні риси, а також характер і зміст взаємовідносин української та російської націй. Визначено, що В. Б. Антонович постійно доводив слов’янофілам, що українці є окремим, самодостатнім народом із власною історією, мовою та культурою, а будь-яке об’єднання України з
Московією вчений вважав за нещастя для України і джерело її національного гноблення. Розглянуто умови та канали поширення української національної ідеї В.Б.Антоновичем у суспільстві, показано специфіку її трактовки видатним істориком.

Preservation of the museum heritage of Ukraine in the context of emphasizing national identity

О. С. Комова — 2024-04-26

Метою дослідження є показати необхідність збереження музейної спадщини України, підкреслити важливість цього процесу для української національної ідентичності в умоваї російсько-української війни. Методологія базується на використанні методів спостереження стосовно широкого набору даних, конкретних фактів; методу теоретичного дослідження; методу опитування, методі системного аналізу соціально-економічних явищ, що дозволило виявити
основні взаємозв’язки і спрогнозувати подальший розвиток. Застосування методів прогнозування в дослідженні забезпечить виявлення перспектив розвитку музейної справи в Україні. Наукова новизна. Розглянуто факти знищення й пограбувань музей-них установ з початку повномасштабної російської агресії. Описано стан деяких музеїв України в зонах бойових дій. В ході дослідження теми зроблено спробу вирішити такі завдання: виділити найрезонансніші приклади пошкоджень та руйнувань російськими окупантами об’єктів музейної спадщини в зазначений період; проаналізувати ці приклади крізь призму статистики, наукових статей і публіцистичних оцінок; розглянути суспільний резонанс, який виник у зв’язку з фактами руйнувань та пограбувань музеїв у зонах бойових дій. Результати дослідження. Захист об’єктів культурної спадщини як матеріальних виявів багатовікової історії українського народу став одним зі стратегічних напрямів у протистоянні ворожій експансії. Ефективний захист українських об’єктів культури повинен спиратися на досвід країн, що зіткнулися з подібними викликами, та на сучасні механізми міжнародного права, згідно з якими українська культурна спадщина є невід’ємною складовою світового культурного надбання. За неможливості фізичного доступу захист пам’яток на тимчасово окупованих територіях обмежується політичними заявами, моніторинґом ситуації та документуванням злочинів, спрямованих проти об’єктів культури. Тактика ведення бойових
дій з урахуванням цінності об’єктів культурної спадщини й отримання базових знань з охорони пам’яток військовослужбовцями армій НАТО заслуговує особливої уваги в контексті наступальних операцій Збройних сил України.

Theoretical aspects og the implementation of models of innovative development of Ukrainian tourist enterprises

О. В. Кучай — 2024-04-26

Метою статті є узагальнення, систематизація та аналіз провідних теоретичних підходів до формування та впровадження інноваційних моделей на туристичних підприємствах, а також визначення особливостей процесу формування стратегії управління інноваціями туристичного підприємства. Методологічною основою пропонованої статті є системний підхід з використанням загальнонаукових та спеціальних економічних методів пізнання, наприклад: порівняльний аналіз під час дослідження з необхідності застосування інноваційного маркетингу на туристичних підприємствах. Наукова новизна. Досліджено сучасний стан та напрями інноваційного розвиткупідприємств сфери туризму, визначено основні напрями інноваційного розвитку підприємств сфери туризму і рекреації. Запропоновано інноваційний тип розвитку туристичних підприємств через формування загальної моделі інноваційного розвитку, що дасть змогу провести подальші дослідження на прикладі конкретних туристичних підприємств та запропонувати рекомендації щодо її впровадження. Результати дослідження. Проаналізовано соціальні аспекти та виділено організаційні форми інноваційних напрямів розвитку туристичних підприємств, які не можуть бути реалізованими без забезпечення ефективного функціонування відповідних організаційних форм, серед яких органи державної влади та місцевого самоврядування; наукові та освітні заклади; місцеві громади та інші спільноти; туристичні підприємства та організації; заклади сфери обслуговування, транспортні та інші мережі; заклади технічного обслуговування, консалтингові організації; дестинації; засоби масової інформації та ін. Детально розглянуто механізми реалізації адміністративно-управлінського та інформаційного напрямів інноваційного розвитку туризму і рекреації. Визначено, що основними напрямками інновацій є пов’язані з забезпеченням вищої ефективності управлінських процесів, підвищенням лояльності споживачів, формуванням бренду тощо. При цьому на перший план виходять технологічні інновації, що пов’язується зі стрімким розвитком інформаційно‐комунікаційних технологій та їх широким застосуванням у цій сфері.

The prism of time: the factor of information transfer

В. К. Марініч — 2024-04-26

Метою дослідження є загальний аналіз подій та обставин, що з плином часу впливають на зміну та/або спотворення історичної інформації. Методологічну основу статті становить сукупність принципів та способів пізнання, вибір яких визначався міждисциплінарними підходами
до розкриття теми, поставленими завданнями та специфікою джерел. У процесі дослідження були використані критичний та порівняльний методи аналізу джерел давньої інформації, а також аналіз та систематизація подій і обставин, що впливають на інформацію, з їхньою наступною
класифікацією. Наукова новизна статті полягає в тому, що на відміну від загальноприйнятого аналізу окремих випадків спотворення інформації, в даному дослідженні зроблено спробу виявити групи та види подій та обставин, які вплинули або могли вплинути на спотворення інформації
протягом усього періоду її існування, та згодом систематизувати та класифікувати їх як окремі явища чи фактори, які необхідно враховувати під час дослідження такої інформації. Результати дослідження ґрунтуються на аналізі стародавньої інформації, а також на аналізі безлічі подій та
обставин, які вплинули чи могли вплинути на наше сприйняття такої інформації чи на її фізичне спотворення. Враховуючи обмежені часові рамки, в цьому дослідженні були проаналізовані події та обставини, які можна віднести лише до одного типу, оскільки всі вони були пов’язані лише з
перенесенням інформації з одного носія на інший (наприклад, при записі усного оповідання на твердий носій, при відновленні тексту з оригіналу, під час редагування, копіювання або перекладу тексту або при іншому варіанті перенесення інформації на новий носій). Ці події та обставини
було об’єднано в один фактор, який умовно можна назвати “фактором перенесення інформації”. При цьому в процесі дослідження було встановлено те, що вплив даного фактора на інформацію найчастіше відбувався з трьох причин, а саме: внаслідок недбалості, непоінформованості чи
вдавання.

Theoretical principles of studyng the historical and cultural heritage of small towns of Ukraine

В. В. Ципко — 2024-04-26

Метоюстатті є дослідження впливу історико-культурної спадщини маленьких міст на розвиток туризму в Україні. Констатовано, що малі міста України мають значний потенціал для розвитку туризму. Ці міста зберігають багатий історико-культурний спадок, включаючи старовинну архітектуру, пам’ятники культури та традиції. Зростаючий інтерес до подорожей і пізнавального туризму створює можливості для розвитку туристичного потенціалу маленьких міст. При цьому, розвиток туризму сприяє економічному зростанню маленьких міст, створюючи нові робочі місця
і збільшуючи доходи від туристичного бізнесу. Важливо враховувати і соціокультурні аспекти, оскільки туризм може сприяти збереженню та популяризації місцевих традицій, мистецтва та ремесел. Отже, дослідження історико-культурної спадщини маленьких міст дозволить виявити
унікальні ресурси, які можуть привертати туристів. Методологія дослідження. Методологічну основу роботи становлять: метод теоретичних досліджень, індукції і дедукції, спостереження, порівняння, аналіз і синтез. Методологія грунтується на принципах історизму, системності й
науковості. Наукова новизна. В науковому досліджені підкреслено роль історико-культурної спадщини маленьких міст України та їх можливості для розвитку туризму. Охарактеризовано: понятійний апарат історико-культурної спадщини, її особливості як об’єкту суспільногеографічного дослідження та сучасні тенденції культурної спадщини в Україні. Результати дослідження сприятимуть визначенню потенціалу історико-культурної спадщини маленьких міст та його впливу на розвиток туризму в Україні. Важливо проводити систематичне моніторингове дослідження стану культурної спадщини, що дозволить вчасно виявляти проблеми, оцінювати ефективність заходів збереження та використання і коригувати стратегії розвитку туризму. Отже, результати дослідження можуть стати основою для розробки стратегій та програм розвитку туризму, спрямованих на привабливість маленьких міст для вітчизняних та зарубіжних туристів.

Historical and cultural heritage and public activities of G.-A. P. Shleifer and his family

В. М. Васильчук — 2024-04-26

Метою статті є комплексне дослідження історико-культурної спадщини та громадської діяльності Георгія-Олександра Павловича Шлейфера, як представника німецької родини Шлейферів, які проживали в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття. Методологія дослідження базується на принципах історизму, системності, науковості, авторської об’єктивності, поміркованого наративного конструктивізму, а також на використання загальнонаукових та спеціально-історичних методів. Так, це забезпечило на принципах діалектики і логіки пізнання історичного процесу та суспільного розвитку німецького етносу, особливо родини Шлейферів (Schleifer) з урахуванням сьогодення. Наукова новизна. Доведено, що німецький етнос сприяв соціально-економічному культурному розвитку нової Батьківщини. Також, досліджено питання взаємовідносин німецького та українського етносів у різних сферах на прикладі представника родини Георгія-Олександра Павловича Шлейфера – митця, архітектора, педагога, громадського діяча. За результатами даного дослідження дана позитивна оцінка не тільки його плідній роботі, а
і всієї родини Шлейферів. Результати дослідження. Визначено найбільш пріоритетні напрямки розвитку й в подальшому застосовувати данний успішний досвід в період війни для розбудови України. Великий досвід німецьких архітекторів чітко простежується в забудові великих і малих
міст України. Так, їх своєрідна творчість проявилася в проєктах репрезентативних промислових будівель і приватних будинків у найрізноманітніших стилях. Особливо, це дуже помітно у сакральній архітектурі, причому не тільки католицьких і лютеранських храмах, але і православних церквах та синагогах. Зокрема, блискучім прикладом є архітектурні шедеври відомого фахівця Георгія-Олександра Павловича Шлейфера. Йому належить проекти цілих кварталів стародавнього Києва культові будівлі різних конфесій, готелі і театри. Центральні унікальні вулички і незвичайні споруди. Столиця України вибухає мистецтвом, культурою та неймовірними містичними історіями. Через численні сквери, таємничі будівлі, долі мешканців Києва ми його пізнаємо, відкриваємо та досліджуємо. Просопографічні дослідження допомагають комплексно та з більшою вірогідністю дослідити життя й діяльність сім’ї та створити родиний портрет членів родини Шлейфер.